– Ой, я люблю індійські кіна, – каже бабуся-сусідка.
Біля афіші сільського клубу розпитує мене, що сьогодні показуватимуть. Кажу: про індіанців. Саме так я 10-річним сприймав комедію Алли Сурікової "Человек с бульвара Капуцинов". Я завів спеціальний зошит, де писав про кіно. "Человек" стояв на першому щаблі хіт-параду. А хрестики поряд свідчили, що на літніх канікулах дивитимуся його удев'яте.
– Ті твої ковбої на руських похожі. Весь день нічого не роблять, тільки пиячать, – каже після сеансу сусідка.
З часом стрілянина на тлі техасько-кримських краєвидів відійшла для мене на другий план. Защемило від розуміння, що то була остання роль Андрія Миронова. Він зіграв романтичного кіномеханіка, який приїхав на Дикий Захід із мрією змінити світ на краще. Згодом я зрозумів, що головна мораль: нерозвинутим суспільством легко маніпулювати за допомогою екрана.
Рік тому обговорювали з друзями наші дитячі кіносмаки. На запитання про улюблену роль Боярського відповідаю: Чорний Джек.
– Запомните, джентльмены, эту страну погубит коррупция, – цитує Андрій його у "Человеке с бульвара Капуцинов".
Каже, що його кохана не бачила "Человека". Боярський зіграв найманого вбивцю, якому замовили героя Миронова. Власник салону і священик хотіли, щоб з екрана лилося менше добра. Вони звикли мати справу з п'яною і слухняною клієнтурою.
Два дні тому зустрічаю Андрія. Питаю, чи показав коханій наш улюблений фільм.
– Передумав. І сам його більше не дивитимуся.
Пояснює, що на Обухівській трасі під Києвом побачив білборд із фото російських артистів і написом: "Спасибо, что поддержали войну в Украине!" Серед портретів – і Михайло Боярський. Цією дорогою Андрій часто їздив на рибалку до товариша, який загинув у лютому на Майдані.
4 
35413
Коментарі
3