– Якби король Роберт Брюс програв битву проти Англії при Беннокберні, то Шотландії не було б. Ні сексуальних кілтів, ні волинок. Ми б зараз їли бутерброди з огірками й пили чай, як усі англійці, – каже Ґрехем. Додає, що він – із клану Гордонів.

Однією рукою ніби відмахується від ненависних канапок, другою – керує автобусом. За вікном – Шотландське високогір'я з покритими снігом вершинами.

Ґрехем – водій та екскурсовод. Багато років працював у банку. Там було нецікаво, зате добре платили. З туристами – весело, але заробляє менше.

– Шотландців, валлійців та ірландців чомусь вважають англійцями. Це не так. Якщо людина говорить англійською, то це не означає, що вона з Англії, – продовжує Грехем. – Шерлока Холмса написав Артур Конан Дойл, пеніцилін винайшов Александер Флемінг, телефон людству подарував Александер Грем Белл. Усі вони – шотландці. Не англійці. Навіть Джоан Ролінґ розпочала писати свого "Гаррі Поттера" в Шотландії.

Потім екскурсовод береться за туристів.

– Леді з Колумбії, де ваша зброя й наркотики? Німці, не пийте багато пива, коли зупинимося перекусити. Туалетів дорогою не буде. А ви, сер, з Індії? Гарна країна, тільки музика у вас жахлива. Ось вам моя помста, – Ґрехем вмикає звуки волинки, під які прибуваємо в гості до лох-неського чудовиська.

Згадую Ґрехема в день референдуму щодо незалежності Шотландії. Думаю, він голосував проти. Як він не "гнав" на Англію, але жодного разу навіть не заїкнувся про вихід зі складу королівства.

– Єлизавету ІІ ми називаємо Єлизаветою І. Королеву тут люблять, бо в її матері було більше шотландського, ніж у пляшці віскі, – сказав Ґрехем на зворотній дорозі від Лох-Несу до Единбурга.

×