Нарешті поїхав на Балкани. До Чорногорії. Збираючись, гарячково шукав підручник, чи бодай розмовник сербської. Не знайшов. Виявляється, у Києві такого нема.

Ада, знайома із Боснії й Герцеґовини, написала мені на електронну пошту цілий трактат. Розповіла, що, в принципі, сербська та хорватська — це одна й та ж мова. І боснійська з чорногорською - теж. Тож, мовляв, не мороч собі голови й сміливо бери розмовник хорватської. І я взяв.

Із Києва дістався поїздом до Белграда. Часу було вдосталь, тож ґрунтовно завчив найнеобхідніші фрази. А від сербської столиці до чорногорського Котора мав їхати автобусом.

Пояснили, що автобусний вокзал знаходиться зовсім поруч із залізничним. Купивши квитка, 2 години прогулююся містом. Повертаючись, зупиняю 50-річну на вигляд пані:

- Опростіте, ґдє є тука колодвор?

Тобто - "Вибачте, де тут вокзал?"

Сербська та хорватська - це одна й та ж мова. І боснійська з чорногорською - теж

Пані вражено і з презирством дивиться на мене. Знічуюсь: може, я сказав щось не те? Нарешті вона повільно проціджує крізь зуби:

- Колодворі су у вашей Хрватске, а станіца онде є.

Що означає: "То у вашій Хорватії "колодвори", а вокзал - он там".

Показує пальцем в інший бік і швидко йде від мене.

Так, за півхвилини, ця жінка знищила в мені міф про єдину сербськохорватську мову, який так старанно плекали в колишній Югославії.

Розповів цей випадок знайомій сербці. Вона довго сміялася:

- Ай-ай-ай... Ми не кажемо "колодвор". І не вживаємо "опростіте".

А потім сказала:

- Як добре, що ти не спитав, наприклад, з якої колії вирушає твій поїзд. Бо було б зовсім зле.

Уже потім я дізнався, що "колія" і "поїзд" хорватською "трачніца" і "влак". А сербською - "колосек" і "воз". Справді, було б зовсім зле.

×