Люблю фотографуватися з поліцейськими. Приїжджаю до іншої країни - клац! - і ніхто вже не скаже, що я там не був. У цьому є щось від японських туристів.

У німецькому Дюссельдорфі вишикувалися в шеренгу п'ять поліціантів за моєю спиною - це виглядало, немов арешт. Кажу, давайте краще утрьох - німці не розуміють.

- Ви вже самі визначтеся, чого хочете, - говорить гладкий сержант.

У Кишиневі фотографуюся з охороною в парку біля Кабінету міністрів.

- Почекайте, покличу старшого. Субординація, - пояснює поліціант і гукає напарника: - Йоне, тут хочуть фотографію зробити, ходи сюди!

Той біжить від самого будинку.

Почекайте, покличу старшого. Субординація

Чорногорські й румунські поліцейські навідріз відмовляються позувати:

- Нам не можна!

У Румунії, де я довго жив, провалилося із десяток спроб отримати фото з місцевими правоохоронцями. Удалося тільки на свято румунської єдності - 1 грудня. У компанії опинився колега, який сказав:

- Мій товариш зараз стоїть в очепленні в центрі міста. Ходім, сфотографуєшся.

Поліцейський не лише погодився на фото, а й розговорився за життя. Потім ми навіть заприятелювали.

Проте найщиріші правоохоронці в Будапешті. Біля авто двоє хлопців у формі щось жваво обговорюють жестикулюючи, а на задньому сидінні примостилася їхня колега - жінка. Двері прочинені. Підходжу.

- Фото? Давай!

Всовують мені в руки кийка. Один позує зі мною біля автівки, другий фотографує.

- Можеш на переднє сидіння сісти. Матимеш знімок за кермом службового авто.

- А з тою панною можна? - питаю.

- Нє, з тою панною я б і сам сфотографувався, - каже поліціант. - Але вона сьогодні не в гуморі. Може тебе заарештувати.

Сісти за кермо я не насмілився. Тепер шкодую. Хоча, "поліція" угорською Rend?rs?g. Кого б потім переконав, що це - поліцейська автівка? Та й не японська це стилістика - позувати в авто з дівчиною у формі.

×