Захер-Мазох злився, що прізвищем його матері назвали сексуальну патологію

27 січня 1836-го Львові народився письменник Леопольд фон Захер-Мазох, якого вважають "батьком" мазохізму.

На місці будинку, де народився майбутній письменник, тепер стоїть відомий у Львові "Ґранд-Готель".

Леопольд, старший син у родині, народився на 9-му році шлюбу батьків і спочатку був такий кволий, що надії на його видужання майже не було. Мав слабке здоров'я, тому щоліта батьки віддавали хлопця до тітки у Винники, містечко неподалік Львова.

"Мати випромінювала стільки тепла й ласки, що всі, хто спілкувався з нею, ставали кращими, – згадує в автобіографічному нарисі "Сувеніри". – Тітка Зеновія була разючою протилежністю до неї. Мала надзвичайну вроду, висока й гарно збудована, люб'язна, неперевершена. Уміла мелодійно сміятись. Те, що я чув про неї як про надзвичайно небезпечну жінку, спокусливого демона, ще більше розпалювало мою дитячу фантазію. Коли бачив її, мене охоплювало щось подібне на жар. А коли вона обіймала мене, я густо червонів".

Від няньки та місцевих хлопчаків Леопольд вивчає нашу мову. Всі твори напише німецькою, але часто вживатиме українські слова.

Вже в дитинстві у ньому почали проявлятися схильності, які потім і зробили його знаменитим. Захер-Мазоха приваблювали ситуації жорстокості; йому подобалося дивитися на картини із зображенням страт, а улюбленою читанкою були житія мучеників. Важливою особистістю його дитинства стала родичка з боку батька, графиня Ксенобія, яка була водночас надзвичайно гарною та жорстокою жінкою. Одного разу, граючи у схованку зі своїми сестрами, він сховався у спальні графині і став свідком того, як спочатку графиня привела туди коханця, а через кілька хвилин у спальню вдерся її чоловік з двома друзями. Графиня побила та вигнала трьох непроханих гостей, коханець втік, а Леопольд необачно видав свою присутність, після чого графиня побила і його. Проте від її ударів хлопчик відчував незрозуміле задоволення. Чоловік незабаром повернувся, а Леопольд, сховавшися за дверима, чув удари батога та стогони графа. Образи і батога, і хутра, яке полюбляла носити графиня, стали постійними мотивами у творчості Захер-Мазоха, а жінок він з того часу сприймав як істот, яких слід водночас і любити, і ненавидіти.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Книгу доктора Мазоха можуть читати школярі

Коли Леопольду було 12 років, родина переїхала до Праги. Хлопець закінчує гімназію, вивчає право в університеті. П'є багато пива, кілька разів б'ється на дуелях. Грає в аматорському театрі – мріє про кар'єру актора. Згодом вирішує стати військовим. Цьому перешкоджає нове захоплення – математика, потім хімія. Врешті-решт у 20 років захищає докторську дисертацію з історії та залишається працювати в університеті Ґраца.

1858 року анонімно опубліковує роман "Одна галіцька історія. Рік 1846". З того часу Захер-Мазох щорічно створював по книзі, а то й більше, експериментуючи з найрізноманітнішими літературними жанрами. Переживання особистого життя Захер-Мазоха, який отримував патологічну сексуальну насолоду від підкорення фізичному та емоційному насильству з боку жінок, знайшли своє відображення в його творах. Майже автобіографічний характер носять романи "Розлучена жінка" та "Венера в хутрі" . Тема знущання деспотичної жінки над слабким чоловіком постійно виникає також в історичних творах Захер-Мазоха і з плином часу стає настільки виразною, що 1886 року віденський психолог Ріхард фон Крафт-Ебінґ називає сексуальну патологію, що характеризується отриманням задоволення від болю та підкорення, "мазохізмом". Але письменник в одному з листів назвав Крафт-Ебінга "вченим дурнем" і був вкрай незадоволений тим, що дівочим прізвищем його матері назвали сексуальну патологію.

Леопольд фон Захер-Мазох мав чимало любовних пригод. Був одружений зі своєю палкою прихильницею Авророю фон Рюмслін. Марнославна, жадібна до грошей, одягу та візитів у вищий світ, Аврора також почала писати, взявши собі псевдо "Ванда фон Дунаєва" (ім'я героїні "Венери в хутрі"). Згодом вони уже разом підписувалися під низькопробними новелками прізвищем Захер-Мазох (без зазначеня імені). Непомірні вимоги дружини привели письменника до злиднів і змусили зайнятися звичайним заробітчанством. Він опустився до рівня порнографії і почав писати невибагливі новели, одягаючи своїх героїнь у колоритні гуцульські кацабайки та хустки і присмачуючи розповідь батогами та канчуками, за що отримав характеристику "батько однієї перверсії". Довівши Леопольда фон Захер-Мазоха до такого стану, Аврора покинула його (згодом вона написала популярні у читачів мемуари "Повість мого життя"). А сам письменник одружився з молодшою за нього на 20 років гувернанткою своїх двох дітей, з якою проте теж не зазнав щастя. Вони мали двох дітей.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Туристів у "Мазох-кафе" шмагають батогом

Леопольд не дожив до 60 років. Він помер 9 березня 1895 року від серцевого нападу. А після смерті двічі зазнав на собі силу вогню. Перший раз - під час кремації. Другий - в 1929 році, коли пожежа в будинку в Ліндхайме поглинула урну з його прахом.

Захер-Мазох увійшов до історії літератури не лише як виразник мазохізму. Для німецької літератури він відкрив народне життя Східної Європи. Захер-Мазох докладно вивчав мову, звичаї та перекази народів Галичини. Найкращі новели з народного життя входять до збірки "Галицькі оповідання","Єврейські оповідання" , "Польські єврейські оповідання".Ці твори повні симпатії до нижчих верств населення Галичини.

Після його смерті галицькі видання публікують некрологи. "Вирісши у Львові, покійний добре придивився до галицького життя й представив його у численних романах та оповіданнях, пронизаних рідкісним теплом до руського народу. З повістей Захер-Мазоха німецькі читачі ліпше, ніж з політичних статей, могли ознайомитися з галицькими відносинами", – пише часопис "Галичанин" 14 березня 1895 року.

Відомий тогочасний галицький журналіст і літератор Лев Сапогівський у львівському часописі "Зоря" 1880 року так писав про письменника: "Захер-Мазох перший з чужинців звеличив наш народ з такою любов'ю, якої тяжко навіть межи нашими авторами знайти".

Цікаво

Карл фон Талер, товариш Захер-Мазоха, називає його потворним. Але додає: "Це була та цікава потворність, яка може чарувати жінок. При першій зустрічі він здавався бридким. Але закінчувалося все тим, що жінки закохувалися в нього. Перед захопленням, яке він викликав, не могли встояти і чоловіки. Завдяки люб'язності він умів завоювати друзів".

"І раптом я зрозумів, що ми – ніщо інше, як іграшка природи, –пише Захер-Мазох в автобіографії. – Якщо в мить екстазу здається, що чоловік і жінка зливаються в єдину істоту, це мало цікавить природу. Наше нещастя для неї – ніщо. Від неї залежить лише збереження та розмноження роду людського. Я побачив між чоловіком і жінкою глибоке провалля. Хоча діти і є ланцюгом, яким батько й мати прикуті одне до одного, мов прокляті в пеклі у Данте, вони водночас – та роздільна вода, що руйнує спорідненість душ".

Від 2008 року у Львові працює "Мазох-кафе". Кафе має два тематичні зали — перший поверх і підвал — на 50 місць. На стінах — еротичні зображення та цитати Мазоха і речі, пов'язані з "мазохізмом". Перед входом до кафе є пам'ятник письменнику.