Після кубинської ракетної кризи Радянський Союз і США 20 червня 1963-го підписали угоду про встановлення "червоного телефонного зв'язку" між Вашингтоном і Москвою. Головне завдання цієї лінії - уникнути ядерної війни.
В Женеві США та СРСР підписали Меморандум про порозуміння. Одним із наслідків цього документу стало прокладання прямого урядового кабелю, призначеного для спілкування на найвищому урядовому рівні. Виділено навіть окрему радіочастоту. Розмови були закодовані i технічно захищені.
Пристрій мав 4 телетайпи — по два для англійського та російського алфавіту. Кабель було прокладено маршрутом Вашингтон-Лондон-Копенгаген-Хельсінки-Москва.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Компанія BBC припинила мовлення
Гарячу лінію було введено в дію 30 серпня. Лінію потрібно було щодня тестувати. Відбувався постійний обмін віршами та історіями. Всі повідомлення із США до СРСР надсилалися англійською мовою з використанням латиниці. А всі повідомлення з Москви до Вашингтону передавали російською з використанням кирилиці.
Кремль вперше офіційно використав гарячу лінію 1967-го під час шестиденної арабо-ізраїльської війни. Хотіли запобігти можливим непорозумінням між групами кораблів радянського Чорноморського й американського 6-го флоту. Вони небезпечно близько підійшли одні до одних у Середземному морі.
Зараз гаряча лінія досі складається з двох супутникових і однієї телеграфної лінії. Інформація про модернізацію залишається засекреченою.
25 жовтня 1962-го радянський лідер Микита Хрущов у посланні до американського президента Джона Кеннеді погодився вивести з Куби ядерні ракети в обмін на відмову США від наміру здійснити військову інтервенцію на острів.
1 травня 1961 року Фідель Кастро оголосив про соціалістичний характер кубинської революції. Тоді почалась тісна економічна і військова співпраця Куби з СРСР та розміщення радянських ядерних ракет на острові. Це призвело до Карибської кризи 1962 року. Криза поставила Радянський Союз і США на межу виникнення ядерної війни.
4 
35413
Коментарі