5 серпня помер український державний діяч Євген Марчук. Gazeta.ua дізналася, чим він займався впродовж життя і якими справами запам'ятався українцям.

Євген Марчук народився 28 січня 1941 року в селі Долинівка Гайворонського району Кіровоградської області в селянській родині. 1963-го закінчив філологічний факультет Кіровоградського педагогічного інституту імені Олександра Пушкіна за спеціальністю - вчитель української мови й літератури. Здобув другу освіту юриста.

З1963 року працював у Комітеті державної безпеки УРСР. Очолював п'яте управління та інспекцію КДБ УРСР, яке займалося "боротьбою з ідеологічною диверсією". Воно працювало з дисидентами. Євген Марчук казав, що намагався рятувати людей від заслання.

З листопада 1991-го до липня 1994 року був головою Служби безпеки України. Здобув звання генерала армії.

У липні 1994-го Євгена Марчука призначили віцепрем'єр-міністром України, у жовтні того ж року - першим віцепрем'єром. З червня 1995-го до травня 1996 року був прем'єр-міністром України.

 

Похорон патріарха Володимира

З перебуванням на цій посаді пов'язаний спогад українців про побиття людей під час поховання патріарха Володимира 18 липня 1995-го біля Софійського собору. Він того дня був у службовій поїздці Київською областю.

Президент України Леонід Кучма заявив, що не знав про побиття людей. Переклав відповідальність на прем'єр-міністра. Той своєю чергою поклав відповідальність на президента. Заявив, що Кучма того дня повернувся з Білорусі в Україну, однак поїхав не в Адміністрацію президента, а в Кончу-Заспу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: СБУ повідомила причину смерті Марчука

Обличчя СДПУ(о)

На парламентських виборах 1998 року Євген Марчук був другим номером списку СДПУ(о). Але не вступав у політсилу. Головою партії незадовго до виборів став Віктор Медведчук. Євген Марчук очолив фракцію СДПУ(о) у Верховній Раді. Згодом порвав із нею і створив власну партію - "Соціал-демократичний союз".

Канівська четвірка

24 серпня 1999 року, перед президентськими виборами Марчук разом із політиками Олександром Ткаченком, Олександром Морозом і головою Черкас Володимиром Олійником оголосив про створення першої в історії незалежної України політичної коаліції - "канівської четвірки".

Вони опозиційно ставилися до влади Кучми. Група висунула Марчука кандидатом у президенти. Мороз після цього покинув коаліцію і висунув свою кандидатуру. Напередодні виборів Ткаченко зняв свою кандидатуру на користь лідера КПУ Петра Симоненка, а Олійник знявся на користь Марчука. Жоден з учасників четвірки не зміг вийти в другий тур. Мороз став третім, Марчук — п'ятим. Президентом удруге обрали Кучму.

Тузла

У 2003-2004 роках Марчук був міністром оборони в уряді Віктора Януковича. Тоді відбувся конфлікт із Росією навколо Тузлинської коси. Міністрові вдалося розв'язати конфлікт. Але Кучма відправив Марчука у відставку. Пояснив це незадовільним виконанням доручення президента про демілітаризацію та розвиток Балаклавської бухти в Севастополі.

 

НАТО

Наприкінці грудня 2014 року Марчук очолив Міжнародний секретаріат із безпеки й цивільної співпраці між Україною та НАТО.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Диявол в Росії сильніший за Зеленського" – що казав Марчук про війну, Путіна та Україну

Мінськ

2015-го президент Петро Порошенко призначив Марчука представником України в підгрупі з питань безпеки Контактної групи у Мінську. 2018-го він на нетривалий час замінив Кучму й очолив українську групу на цих переговорах.

 

"Він був генералом КДБ, який став українським державником. Я добре пам'ятаю його емоції, коли він розповідав про враження, яке на нього справили документи КДБ, що він мав розсекречувати, коли почалася кампанія реабілітації репресованих радянською владою. Я вірю, що історії, прочитані в архівах, насправді змінили його. Це була людина, яка виросла в Системі. Але переросла її.

Четвертий прем'єр-міністр незалежної України. Він був першим прем'єром, який вільно говорив англійською. Це було рідкісним явищем для його покоління.

Він став уособленням інституційної сталості. І ось цієї сталості навколо нас поменшало. Він став першим прем'єром незалежної України, який так передчасно відійшов у засвіти", - написав у Facebook історик Олександр Зінченко.

 

"Він був першим українським прем'єром, який викликав гордість - розумний, патріотичний, із блискучим знанням англійської мови, а до всього - статний і вродливий. Він першим з українських політиків такого рангу викликав довіру й симпатію на Заході. Не випадково його сприймали абсолютно позитивно більшість політиків - учорашніх радянських дисидентів і політв'язнів. Показово, що до Марчука з довірою ставилися лідери організованого націоналістичного руху, зокрема, останній Президент УНР в екзилі, Голова ОУН Микола Плав'юк", - пише у Facebook історик Сергій Кот.

 

"Євген Кирилович уболівав за Україну. Завжди жертвував, ризикував здоров'ям заради служіння державі. Пригадую, як він їздив у Мінськ на межі можливостей, але там жорстко обстоював наші інтереси, розумів капкани ворога, різні трюки й протидіяв як міг. З початку відновлення незалежності України Євген Кирилович робив реальні кроки для отримання ПДЧ і щоб Україна стала членом НАТО, посиливши Альянс", - пригадує політикиня Ганна Гопко.

 

×