Масовий виступ населення Німецької Демократичної Республіки проти підконтрольного СРСР уряду розпочався у Східному Берліні 17 червня 1953 року. До міста були введені радянські війська, яким дозволили стріляти по демонстрантах.
Передумовою до повстання стала політика радянізації Східної Німеччини. Уряд боровся з приватними власниками, церквою, проводив націоналізацію підприємств, віддавав перевагу розбудові важкої промисловості, збільшував норми виробітку, проводив мілітаризацію. Усе це викликало нестачу проводольства і товарів повсякденного вжитку, яких було вдосталь у Західній Німеччині.
Сподівання німців на позитивні зміни викликала смерть Сталіна. Керівництво пішло на деякі поступки, однак лише для селян та наймитів. 16 червня тисячі робітників провели мирну акцію протесту з вимогами зменшити норми виробітку і провести заходи для покращення життя. Акція припинилася за декілька годин, але уже вночі до міста нагнали танків і військових.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Військові розігнали мирну демонстрацію
Цей факт викликав масове обурення. Вранці проти радянської влади виступили 150 тис. громадян, які знімали комуністичні прапори та вішали чорно-червоно-золоті, вимагали відставки уряду, чесних виборів, а найважливіше - возз'єднання країни. Демонстрації розпочалися й у інших містах Східної Німеччини.
Згодом до Берліну зателефонував Лаврентій Берія і сказав: "Чому Верховний комісар Володимир Семенов шкодує патронів?" Війська отримали дозвіл стріляти по протестуючих. Сам Семенов згадував, що особисто змінив розпорядження і наказав "стріляти поверх голів".
Але його рішення не врятувало багатьох людей. Повстання душили 16 дивізій. З них 3 безпосередньо у Берліні за підтримки 600 танків. Загинули близько 55 громадян, а 41 радянського військовослужбовця розстріляли за відмову убивати демонстрантів.
Після придушення повстання назвали "фашистською провокацією". У Західному Берліні з'явився пам'ятник із написом "Російським офіцерам і солдатам, загиблим за те, що вони відмовилися 17 червня стріляти в борців за свободу". Згодом його прибрали. А до 1990 року саме 17 червня відзначався як День німецької єдності.
США, СРСР, Англія і Франція розділили Німеччину після війни на 4 зони окупації. Йосип Сталін радянізував власну окупаційну зону, а згодом 1948 року створив умови для блокади Західного Берліну. Хотів, щоб союзники залишили його. Люди, що проживали там, почали цілком залежати від зовнішніх поставок продовольства, уряд ввів жорсткі норми економії електроенергії. Товари людям почали постачати за допомогою "повітряного мосту". Окрім продовольства - сухого молока, порошкового картопляного пюре та борошна, на літаках доставляли вугілля для опалення та виробництва електроенергії, бензин, медикаменти та інші необхідні місту речі.
2 
35413
Коментарі