Останній на українських землях уряд УНР - Раду Народних Міністрів сформували у Вінниці 26 травня 1920 року. Попередній прем'єр-міністр Ісаак Мазепа подав у відставку після підписання Варшавської угоди з Польщею.
"Зала, в якій відбувалися збори, була переповнена різними представниками українського громадянства, - згадував Мазепа перебування у Вінниці. - Я взяв слово і проінформував їх про діяльність уряду після листопадової катастрофи. Відповідаючи на різні запитання, я між іншим дав зрозуміти, що Варшавський договір мене не задовольняє. Це відіграло вирішальну роль в подальшому існуванні уряду під моїм головуванням. Вже напередодні приїзду Юзефа Пілсудського, Петлюра і Андрій Лівицький були незадоволені тим, що я в своєму вступному слові не згадав про наші "досягнення" в міжнародній політиці. Лівицький був незадоволений, що я не підкреслив "історичного" значення Варшавського договору".
Новий уряд очолив відомий педагог та політик В'ячеслав Прокопович. За партійним складом він був поміркований, майже цілком складався з правих соціал-демократів, соціалістів-федералістів і позапартійних. Мав міністерства внутрішніх, закордонних, земельних, військових справ, народного господарства, шляхів, освіти, віровизнання, пошти й телеграфу та народного здоров'я.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Поляки та українці провели в Києві військовий парад
Політики одразу задекларували необхідність створення передпарламенту та проведення виборів до парламенту. Пропонувалося скасувати Головний комісаріат як окремий орган влади - той мав встановлювати і відновлювати владу УНР у визволених від "червоних" та "білих" місцевостях. Комісар мав тепер стати представником українського уряду при Головному командуванні Польської армії.
Досягти запланованих цілей новий уряд не встиг. Тоді тривала польсько-радянська війна, а більшовики саме здійснили вдалий контрнаступ по всій лінії фронту. Урядові довелося поспіхом відступати разом із польськими та українськими військами. Деякий час ще розташовувався в Галичині, а згодом опинився у Тарнові, неподалік Кракова. Поновити свою діяльність в Україні з поразкою українських визвольних змагать змоги не матиме - стане урядом в екзилі.
Протягом наступних років члени уряду перебуватимуть у політичній еміграції в Чехії, Франції та Польщі, де інформуватимуть світ про Україну та її становище після більшовицької окупації.
21 квітня 1920 року керуючий Міністерством закордонних справ УНР Андрій Лівицький та віцеміністр закордонних справ Польщі Ян Домбський підписали таємну Варшавську угоду. Вона відома ще як договір Пілсудського – Петлюри.
За нею, Польща визнавала право Української Народної Республіки на незалежність, а Директорію УНР на чолі з головним отаманом Симоном Петлюрою – її верховною владою. Держави домовилися звільнити Україну від більшовиків. В обмін на це Петлюра погодився передати Польщі українську Галичину, 5 повітів Волині, частину Полісся, Лемківщини, Підляшшя, Посяння і Холмщини.
4 
35413
Коментарі