Директорія УНР 17 лютого 1919-го попросила країни Антанти та США допомоги у боротьбі з більшовиками. Саме тоді тривала французька інтервенція на півдні України. Генерал д'Ансельм видав наказ, у якому оголосив що "Франція та союзники прийшли в Росію, щоб дати змогу всім чинникам доброї волі та патріотизму відновити лад у краї".

Переговори делегатів від Директорії та французів відбулися у містечку Бірзула - тепер Подільськ на Одещині. Іноземці висунули до українців вимоги, що південь колишньої Російської імперії мав поділитися на 2 частини. Перша - Київська, Волинська, Подільська, Полтавська, Чернігівська і частково Харківська губернії, віддавалася під управління Директорії УНР. Друга - "Южнорусский край", відводилася під управління спеціально створеної Антантою російської Директорії, до якої долучався представник білогвардійців. Мали створити єдиний антибільшовицький фронт, який очолили б французи.

Цього ж дня, 17 лютого, Директорія видала декларацію до українського народу, в якій було написано що "благородна Франція разом із другими державами Антанти і Злученими державами Північної Америки готова підтримати нас і спільно вступити в рішучу боротьбу з більшовиками". Українці вважали, що країни Антанти врешті підтримають їхнє прагнення до незалежності.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зруйнуємо старий порядок - Директорія звернулась до українців

Проте в Антанті мали іншу думку. Вони прагнули відродити "єдину і неподільну Росію" та робили ставку на білогвардійців - адмірала Олександра Колчака та генерала Антона Денікіна. Французи не допомагали військам УНР зброєю. Вимагали усунення з посад Директорії УНР соціалістів Симона Петлюри та Опанаса Андрієвського, що гальмувало переговори. Вже за декілька тижнів стало зрозуміло, що Антанта не має сил для наступу на більшовиків. У березні французькі частини почали відступати під тиском українських повстанських загонів отамана Григорьєва та більшовиків. А у квітні покинули Одесу, рятуючись на кораблях.

Директорія визнала, що витратила на безкорисні переговори 2 місяці, не сформувавши власних національних сил. Голова Директорії Володимир Винниченко вийшов із утворення та емігрував з країни. Владу взяв у свої руки Симон Петлюра, який у період найтяжчої боротьби почав розправлятись зі своїми ворогами - талановитими українськими воєначальниками.

×