5 березня 1907 року розпочала роботу 2-га Державна дума Російської імперії. Українські губернії представляли 102 депутати.
2 думи скликали в період революції 1905-1907 років. Вони стали першими в історії імперії представницькими органами влади. Мали законодавчі повноваження - були нижньою палатою парламенту.
1-ша Державна дума проіснувала з 10 травня до 9 липня 1906-го. Її розпустили через надто радикальні вимоги, зокрема, за спроби скасувати приватне землеволодіння та боротьбу з урядом замість розробки законів. Від 2-ї думи очікували більшої лояльності.
Вибори були багатоступеневими та проходили за куріями. Найбільше місць отримали "трудовики", до яких входили переважно селяни, потім конституційні демократи та автономісти. Уперше до Думи потрапили соціалісти-революціонери - есери, народні соціалісти та представники Соціал-демократичної робітничої партії.
Зі 102 депутатів українців лише 47 сформували українську парламентську групу, яку назвали Трудовою громадою. До неї увійшли громадський діяч Василь Хвіст, історик Василь Вовк-Карачевський, сільський фельдшер Семен Нечитайло. Депутати вимагали демократичних прав і свобод, амністії політичним в'язням, однак поруч із цим ставили радикальне питання про надання Україні автономії в межах імперії.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українці в Петрограді висунули мовні вимоги Росії
Важливим стало питання української освіти в Україні, проблеми із якою існували навіть після скасування антиукраїнського Емського указу. Депутати наголошували на необхідності викладання української мови в школах, виступали за створення кафедр української мови, літератури та історії при Київському, Харківському та Одеському університетах, в учительських семінаріях.
Трудова громада видавала власний часопис "Рідна справа - Думські вісті". Його тіньовим редактором став публіцист Василь Доманицький. У часописі друкували ідеї громади та промови депутатів, новини про становище в Україні та Росії. Усього встигли випустити 12 номерів.
2 червня 1907 року прем'єр-міністр Петро Столипін звинуватив 55 депутатів думи в змові проти царської родини. Вже 3 червня імператор Микола II видав указ про розпуск думи. Насправді 2-га дума виявилась не менш радикальною та опозиційно налаштованою до уряду, ніж 1-ша.
Багатьох українських депутатів арештували та вислали до Сибіру. Решту відпустили, позбавивши депутатських повноважень.
Російський імператор Микола II своїм указом розпустив Державну думу 9 липня 1906 року. Перший парламент країни проіснував 72 доби.
Микола II та його уряд вирішили, що "мужицькі" депутати вдосталь награлися у демократію. Висували надто радикальні вимоги та вели боротьбу з урядом. Підготували до 390 запитів про незаконні дії останнього.
У маніфесті про розпуск зазначалося, що народні виборці, замість законотворення, звернулися до розслідувань дій влади та вказували на недосконалість основних законів, змінювати які міг лише монарх. Такими діями підігріли селянство, яке не дочекалося поліпшення свого становища, а перейшло до грабежів і непокори.
Після розпуску розпочалися політичні переслідування перших депутатів, зокрема й українських. Водночас оголосили вибори до 2-ї Державної думи
2 
35413
Коментарі