- В образотворчому мистецтві України ніколи не було реалістичного зображення оголеного тіла, що жіночого, що чоловічого. На відміну від ахідноєвропейських католицьких країн, де оголене тіло зображали натуралістично точно, - розповідає письменник і історик Юрій Логвин.
- Найточніше цю різницю видно на картинах, як ізображали мучеництва святих. У нас писали просто образ святого, а по боках картини, по периметру, як рамка, малювалися маленькі кадри його житія. Це була житійна ікона з клеймами. На наших іконах мучеництво святих показували умовно: наприклад, свята роздягнена, але її довге волосся прикриває наготу.
Зате в європейському живописі мучеництво святих зображалося дико натуралістично, - говорить історик.
- Наприклад, картина показує: святому надрізали живіт, витягали кишки і ганяли батогами, щоб бігав навколо стовпа, поки на той стовп не намоталися кишки. То все змальоване детально.
В українській іконі змальовували образ, не реальні муки.
- Все було символічно і умовно. Головне було — духовність, яка виражалася в дуже великій монументальності і декоративності ікони. Колір, лінія, поза грали більшу роль, ніж деталі анатомії. На Заході уже в 13 століття малювали обрубані голови, кінцівки, виколоті очі. Захід це сприймав.
Західноївропейська живописна школа вела свою традицію від давнього Риму, де було прийняте натуралістичне і детальне зображення. Українська ж малярська школа пішла від Візантії, яка, в свою чергу, вела свою традицію символічного живопису від Єгипту.
"Тож корені нашого іконописного мистецтва більш древні, ніж європейські", - робить висновок історик.
2 
35413
Коментарі