15 квітня 1920 року військові УНР у важкому бою перемогли червоноармійців і захопили вузлову станцію Вознесенськ. Подія увійшла в історію як "Бій під аплодисменти".
Тоді українські військові брали участь у Першому зимовому поході. Перебували у глибокому тилу ворожих білої та червоної армій. Поширювали поміж українців звістки, що уряд УНР та армія існують і триває боротьба за незалежну Україну. Підіймали людей на боротьбу. Просуваючись Правобережною Україною, потерпали від нестачі боєприпасів і медикаментів. Кожного дня ситуація ставала дедалі критичною.
Опинившись на Черкащині, командування отримало звістку, що більшовики зберігають велику кількість зброї та набоїв у Вознесенську (тепер місто обласного значення в Миколаївській області). На нараді вирішили атакувати станцію та спробувати захопити арсенали. Вознесенськ мав сильний гарнізон, але місцеві селяни доповіли, що більша його частина рушила у навколишні села придушувати селянські виступи проти продрозкладки.
Атакувати українці вирішили вночі. Перед боєм поділили між собою залишки набоїв. Їх було замало, тому командування сподівалося на кінноту Чорних запорожців і кінно-гірський дивізіон полковника Олекси Алмазова. Усі були озброєнні шаблями й списами.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Звідки взялося гасло "Слава Україні"
Підійти до станції непомітно не вдалося. Чатові побачили українців і відкрили потужний вогонь з укріплених позицій. Військові УНР організували відступ, а командування "червоних" наказало переслідувати їх. Наказ виконали, але потрапили під гарматний обстріл і опинилися в оточенні. Українські військові, які вже не мали набоїв, почали сильно плескати в долоні, імітуючи постріли рушниць. Так посіяли серед "червоних" ще більше паніки. Урешті оточення довершили Чорні запорожці, які рубали ворога й насаджували його на списи. Тоді ж гарматникам удалося підбити стрілецькі позиції на укріпленому більшовицькому потязі.
За тодішніми підрахунками, під час бою біля Вознесенська більшовики втратили 250 осіб убитими та мали 400 поранених. Воїни УНР втратили убитими декількох осіб.
Увірвавшись у місто, українці заволоділи арсеналами й поїздами зі зброєю та боєприпасами. За спогадами начальника штабу Запорізької дивізії Михайла Крата, захопили 2 млн рушничних набоїв, 32 тис. гарматних, 28 гармат, 5 тис. рушниць, 4 кулемети. Також українці заволоділи скарбницею на суму 10 млн карбованців. Цього було достатньо для продовження походу.
Уже 6 травня в районі Ямполя роз'їзд Чорних запорожців зустрівся з роз'їздом 3-ї Залізної дивізії. Перший зимовий похід завершився.
"Дух армії піднявся, настрій неймовірний. Попри страшну втому, армія знову готова йти на ворога", - згадував політичний референт УНР Василь Совенко.
6 грудня 1919-го розпочався Перший зимовий похід армії УНР. Його очолив генерал-полковник Михайло Омелянович-Павленко.
Восени 1919 року Галицька Армія та Дієва армія УНР воювали водночас проти червоних, білих та поляків. Наприкінці листопада 1919-го залишки Надднiпрянської Армії УНР опинилися в "трикутнику смерті" Любар-Чортория–Миропіль. Їх оточили Червоноа, Добровольча та польська армії. Українці потерпали від епідемії тифу, військові були знесилені. Антанта не пропускала до УНР закуплені за кордоном ліки.
6 грудня 1919 року в Новій Чорториї відбулася військова нарада. Хворий на тиф командувач Дієвої армії УНР Василь Тютюнник запропонував пройти рейдом окупованою українською територією та підняти повстання. Його підтримав Омелянович-Павленко. У поході взяли участь приблизно 5000 осіб - 2000 багнетів, 1000 шабель і 14 гармат.
Протягом рейду армія подолала 2500 км Житомирською, Київською, Черкаською, Кіровоградською, Миколаївською, Одеською, Вінницькою областями. Провела понад 50 успішних боїв.
Українська армія вперше застосувала партизанські методи боротьби. Потім цей досвід використала УПА.
2 
35413
Коментарі