Гетьмана нереєстрового козацтва Якова Остряницю убили козаки в Чугуєві 6 травня 1641 року. Він мав конфлікти зі старшиною та московськими воєводами.
Остряниця був відомий тим, що разом із Дмитром Гунею та Карпом Скиданом очолював антипольське козацько-селянське повстання 1638 року на Київщині та Полтавщині. Повстанці билися із військами шляхти під Лубнами та на річці Сліпоріді, але після поразок разом із родинами відступили до Жовнина – тепер село Жовнине, Черкаської області. Там на початку червня облаштували укріплений табір.
Облогу табору здійснювало коронне військо під командуванням Станіслава Ревери Потоцького та загони князя Єремії Вишневецького. Їм вдалося прорватися всередину та захопити частину козацьких гармат. Розуміючи неможливість подальшого протистояння, Остряниця склав із себе повноваження ватажка та з частиною козаків відступив на Слобожанщину, в межі Московії. Керівництво повстанням перебрав на себе Дмитро Гуня. Козаки капітулювали 7 серпня.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Український ватажок втік до Москви
Прибувши на Слобожанщину, Яків Остряниця отримав від московських воєвод звання "Гетьман Його Царської Величі Війська Запорізький" та дозвіл на розміщення в долині річки Сіверський Донець, в Чугуївському городищі. 10 серпня козаки облаштували невеликий табір та дали початок місту Чугуїв. Згодом побудували Чугуївську фортецю – невеликий дерев'яний острог. Роками до поселення приходили й інші козаки, які визнавали владу Остряниці. Селилися й московити. Контроль над фортецею взяв на себе призначений московською владою чугуївський воєвода, але він не мав права втручатися у справи козаків. Разом і козаки, і московити мали перешкоджати кримським татарам нападати на Московські землі.
За декілька років козацька старшина почала плести інтриги проти Остряниці та разом із воєводою чинити утиски щодо звичайних козаків. Остряниця на це особливо не реагував. Розлючені вони сказали, що гетьманом Остряницю не вибирали, а звання дав йому цар, підняли повстання і вбили його. Вже після смерті батька, син Іван Острянин поїхав в Україну просити дозволу в тамтешньої влади повернутися. Частина козаків повернулася на Полтавщину, частина пішла на Дон. Чугуїв заселили стрільцями та городовими козаками.
20-30-ті XVII ст. - період козацько-селянських повстань. Бунти спричинені польским гнітом і недотриманням поляками обіцянок щодо збільшення козацького реєстру. Обіцянки були дані гетьману Петру Конашевичу-Сагайдачному, який разом із козаками врятував Річ Посполиту від Османського розгрому 1621-го під Хотинською фортецею. Розпочинається масове самовільне покозачення, проти якого виступає польська шляхта. Перше повстання 1625-го очолює козацький ватажок Марко Жмайло. Друге очолив гетьман Тарас Федорович - Трясило, третє - отаман Іван Сулима, останнє очолювали Павло Бут - Павлюк, Яків Остряниця, Дмитро Гуня.
3 
35413
Коментарі