12 лютого 1918 року у Харкові делегати IV Обласного з'їзду рад робітничих депутатів Донецько-Криворізького басейну ухвалили резолюцію про створення Донецько-Криворізької республіки.
Раду народних комісарів очолив Федір Сергеєв на псевдо Артем.
Республіку позиціонували як незалежну від України та Росії. У Москві спочатку підтримали відділення. На територію України за Берестейським миром заходили німецькі та австрійські війська. Коли вони дійшли до Східної України, Москва надіслала ноту, що умови угоди не стосуються ДКР.
Війська Центральних держав проігнорували заяву і в Харкові вирішили оборонятися. Почалися виступи проти більшовиків селян та робітників. Вимагали установчих зборів. У Москві зрозуміли, що створення окремих республік не допоможе у боротьбі з німцями.
"Щодо Донецької республіки, передайте товаришам Васильченку, Жакову і іншим, що як би вони не ухитрялися виділити з України свою область, вона, судячи з географії Винниченка, все одно буде включена в Україну, і німці її завойовуватимуть. Зважаючи на це, абсолютно безглуздо з боку Донецької республіки відмовлятися від єдиного з рештою України фронту оборони", - заявив тоді лідер більшовиків Володимир Ленін.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українські дипломати підписали в Білорусі мир
19 березня ДКР формально увійшла до складу радянської України. Раднарком РРФСР не визнав Донецько-Криворізьку Радянську Республіку ні самостійною республікою, ні частиною Росії. Після зайняття усієї території українсько-німецько-австрійськими військами назавжди припинила своє існування.
У ніч на 8 лютого 1918 року більшовицька армія під командуванням Михайла Муравйова захопила Київ. Росіяни розбрелися містом та розпочали грабежі, насильства та масові розстріли населення - "червоний терор". Саме місто стояло в руїнах. Напередодні його обстрілювали з гармат.
8 
35413
Коментарі