Масовий розстріл киян провела німецька адміністрація 29-30 вересня 1941 року.

За два дні вбили майже 34 тис. людей. 1, 2, 8 і 11 жовтня розстріляли тих, хто не з'явився за наказом – ще близько 17 тисяч осіб. Більшість розстріляних - євреї, яких звинуватили у мінуванні та вибухах на Хрещатику. Від них нібито загинуло чимало солдатів і офіцерів вермахту.

Місцем масових розстрілів обрали Бабин Яр – балку на північному заході Києва довжиною у 2,5 км. На його початку влаштували ворота, за які людей пропускали групами по 30-40 чоловік. Попередньо їх примушували роздягатися і відбирали особисті речі. Потім поліцаї дубинками гнали жертв до проходів у насипах на краю яру. На протилежному боці сиділи кулеметники. Тіла розстріляних скочувалися по укосу на дно. Після того, як рів заповнювався 2-3 шарами трупів, зверху їх присипали землею.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Німеччині знайшли учасника вбивств у Бабиному Яру

За роки Другої світової війни у Бабиному Яру полягло понад 100 тис. осіб – євреїв, ромів, караїмів, радянських військовополонених, учасників українського націоналістичного руху опору, пацієнтів психіатричної клініки та представників інших національних чи соціальних груп.

Про страшну подію довгий час мовчали. Одними з перших цю тему порушили письменники Віктор Некрасов та Анатолій Кузнецов. Дисидент Іван Дзюба 29 вересня 1966 року виступив з промовою перед учасниками скорботної церемонії. Він назвав Бабин Яр "спільною трагедією єврейського і українського народів".

×