Сигнал лиха SOS першим передав 10 червня 1909-го лайнер "Славонія", який прямував із Нью-Йорка до Неаполя. Неподалік Азорських островів корабель налетів на рифи. Усі 410 його пасажирів урятував лайнер "Принцеса Ірена", на якому прийняли сигнал про допомогу.

До винайдення радіо, яке спершу називали бездротовим телеграфом, на суднах, аби подати сигнал лиха, маякували прапорами, пускали ракети, били в дзвони чи трубили в роги. Коли ж на початку 1890-х на кораблях почали встановляти радіостанції, для передачі інформації стали використовували так звану азбуку Морзе. Вона за допомогою точок і тире відтворювала звичайну абетку.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Речі останньої пасажирки, що вижила на "Титаніку", продані на аукціоні

Але морські компанії різних країн використовували різні сигнали для спілкування. Єдиного стандарту не було й через конкуренцію виробників радіостанцій. Відтак 1903-го в Берліні на першій Міжнародній радіотелеграфній конференції представник Італії капітан Квінтіно Бономо запропонував запровадити єдині правила використання радіо на морі. Зокрема, в разі лиха Бономо пропонував, аби судна використовували сигнал SSS DDD, який слід було подавати азбукою Морзе з інтервалом у декілька хвилин. Остаточного рішення тоді прийнято не було, тож кожен корабель, потрапивши у скруту, й далі використовував свій сигнал. Наприклад, 1905-го команда невеликого американського судна, яке тонуло поблизу американського міста Нантекет, передала по радіо просто слово "help" — "допомога" англійською.

Першим радіосигналом про лихо, який отримав міжнародне визнання, була комбінація літер CQD. Його стали використовувати з 1 лютого 1904-го на всіх кораблях із радіостанціями ґульєльмо Марконі — одного з винахідників радіо й успішного підприємця.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Сто років тому загинув "Титанік"

1 квітня 1905 року в Німеччині прийняли державні радіоправила. У них було зазначено, що кораблі в разі лиха повинні передавати сигнал із трьох крапок, трьох тире, трьох крапок — SOS. Це поєднання літер вибрали тому, що його було легко розпізнати серед потоку сигналів, які азбукою Морзе постійно передавало радіо. Крім того, таку послідовність легко запам'ятати: три крапки, три тире, три крапки. Ця комбінація була легшою від комбінації CQD — тире-крапка-тире-крапка, тире-тире-крапка-тире, тире-крапка-крапка.

3 листопада 1906-го на другій Міжнародній радіотелеграфній конференції, яка проходила знову в Берліні, серед іншого ухвалили міжнародний стандарт сигналу лиха. Ним стало поєнання літер SOS азбукою Морзе. Міжнародний сигнал лиха вступав у дію з 1 липня 1908 року. Але оператори компанії Марконі якийсь час були проти нововведення. Так, у квітні 1912-го з лайнера "Титанік", який ішов на дно, радіооператори Марконі передавали як сигнал SOS, так і CQD. Урешті-решт, задля уніфікації та безпеки CQD перестали використовувати.

SOS залишався сигналом лиха до 1 лютого 1999-го. Тоді Міжнародна морська організація ухвалила замінити його зв'язком через мережу космічних супутників. Вона дозволяє миттєво визначити місце корабеля, що зазнав лиха, з точністю до 200 м.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Нью-Йорку на аукціон виставлять речі з "Титаніка"

"Рятуйте наші шкури"

SOS є випадковим поєднанням літер. Хоча за 90 років існування цього сигналу з'явилося декілька версій його "розшифрування":
Save Our Ship — рятуйте наш корабель
Save Our Souls — рятуйте наші душі
Save Our Skins — рятуйте наші шкури
Save Our Stuff — рятуйте наші речі
Sinking Our Ship — тоне наш корабель
Survivors On Shore — вцілілих на берег

×