Історика та мистецтвознавця Федора Ернста розстріляли чекісти НКВД в Уфі 28 жовтня 1942 року. Звинуватили у шпигунстві на користь Німеччини.

Чоловік народився 1891 року в Києві, у родині німецького колоніста. З початком Першої світової війни його заслали до Сибіру як неблагонадійного. До столиці повернувся 1917 року. Разом з істориком мистецтва Григорієм Павлуцьким працював у Генеральному секретаріаті освіти Центральної Ради. Захопився українською архітектурою та мистецтвом. У період національно-визвольних змагань входив до декількох пам'яткоохоронних комісій, писав власні дослідження.

Із встановленням радянської влади працював у відповідних відділах київських інститутів. Займався організацією музеїв та картинних галерей, у яких згодом працював і сам. Здійснював етнографічні експедиції для вивчення пам'яток української культури. Розробив детальний путівник по Києву. 1930 року попри заборону влади брав участь у роботі міжмузейної комісії, що мала на меті збереження храмів та їх начиння від нищення більшовиками і так званими безбожниками. За 2 роки на нього та ще 21 вченого завели оперативні справи, встановили стеження.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Сандармосі розстріляли 1111 в'язнів

1933 року Ернста звільнили зі Всеукраїнського історичного музею імені Тараса Шевченка. Заклад оголосили осередком націоналістичних сил. На допитах Ернсту закидали контрреволюційні дії, а згодом засудили до 3 років таборів. Покарання відбував на будівництві Біломор-Балтійського каналу, де помирали тисячі людей. В селищі Повенець створив Музей історії каналу.

Після відбуття покарання працював заступником директора Казахської національної галереї, пізніше працював у Башкирському державному художньому музеї.

1941 року його заарештували в Уфі. Назвали німецьким шпигуном і призначили вищу міру покарання.

×