25 березня 1944 року в концтаборі Майданек у Польщі в газовій камері спалили греко-католицького священника 59-річного Омеляна Ковча.

Він народився 20 серпня 1884-го в селі Космачі сучасного Косівського району Івано-Франківської області в родині священника Григорія Ковча. Вивчав філософію і теологію в Папському Урбаніанському університеті в Римі.

24 жовтня 1910 року одружився з Марією-Анною Добрянською. У шлюбі мали 6 дітей. 3 1911-го був священником. 1912 року вирушив на місію до українців Югославії. Опікувався емігрантами з Галичини, які оселились у Боснії.

1916-го Ковч повернувся до Галичини. Працював у парохії села Сарники Горішні Рогатинського повіту на Івано-Франківщині. З 1919 року став польовим духівником Бережанського коша Української галицької армії.

"Молодий тоді отець Ковч був повний енергії та сил. Не було кутка в коші, де наш духовник не з'являвся б кілька разів на день. Не було відтинка складного життя коша, в якому наш духовник не брав би відповідної для нього участи. Щоранку, відслуживши Божественну літургію, отець Ковч поспішав до госпіталя, що був уже повний учасників боїв за Львів. Щодня можна було бачити його на полі вправ, в канцелярії, в магазинах, всюди він полагоджував скарги окремих частин чи вояків, завжди знаходив час для вояків", - згадував підполковник Роман Долинський.

1921-го ніс душпастирське служіння в селі Борщів на Тернопільщині. 1922 року Омеляна Ковча призначили парохом у місті Перемишляни на Львівщині та настоятелем храму Собору Пресвятої Богородиці в селі Коросно, недалеко від Львова.

Ковч виступав за переклад молитов і богослужінь українською мовою. Підтримував "Пласт" та інші українські організації.

У жовтні 1933-го в селі Боршів сучасного Перемишлянського району Львівської області у проповіді засудив політику Голодомору. За це польська влада арештувала його.

Під час німецької окупації Галичини видавав свідоцтва про хрещення євреям. Раніше нацисти заборонили це робити. Усього видав понад 600 свідоцтв. У вересні 1941 року окупанти зачинили синагогу міста Перемишляни, наповнену людьми. Кинули до неї запальні бомби.

"Римо-католицький ксьондз і група людей із Перемишлян прибігли до отця Ковча із проханням, щоб допоміг врятувати синагогу. Ковч, який досконало знав німецьку мову, крикнув до німецьких солдатів, щоб допустили його до синагоги. Останні оніміли від здивування і пустили його, а отець кинувся виносити людей. Серед інших, яких врятував отець Ковч, був рабин міста Белз Аарон Рокеах, який в той час перебував у Перемишлянах", - згадував колишній житель Перемишлян Леопольд Кляйман-Козловський.

Звернувся з листом до диктатора Адольфа Гітлера, в якому засуджував масові вбивства євреїв і вимагав дозволу відвідувати їх у гетто. За це 30 грудня 1942 року Гестапо арештувало Ковча і кинуло до львівської в'язниці по вулиці Лонцького. У серпні 1943-го Ковча перевели до концтабору Майданек.

У концтаборі отця посадили в камеру до польського бандита Зиґмунта Міллера, якого боялись в'язні. Але той добре ставився до священника. Дозволяв йому сповідати та причащати вірян, відправляти літургії в кутку камери. В'язні називали Ковча парохом Майданека. Він служив усім, незалежно від національності чи віросповідання. При цьому Ковч працював разом з іншими в'язнями на каменоломні.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Омелян Ковч — справжній воїн, він здолав найбільшого ворога — ненависть"

"Я розумію, що стараєтеся про моє визволення. Але я прошу вас не робити нічого в цій справі. Учора вони вбили тут 50 осіб. Якщо я не буду тут, то хто допоможе їм перейти ці страждання? Я дякую богові за його доброту до мене. Окрім неба, це єдине місце, де я хотів би перебувати. Тут ми всі рівні - поляки, євреї, українці, росіяни, латиші, естонці. З усіх присутніх я тут одинокий священник. Тут я бачу Бога, який єдиний та однаковий для всіх, незалежно від релігійних відмінностей, що існують між нами. Можливо, наші церкви різні, але в усіх них царює той же великий всемогутній Бог. Коли я відправляю Службу Божу, усі вони разом моляться. Моляться різними мовами, але чи Бог не розуміє усіх мов? Вони вмирають по-різному, а я допомагаю їм переходити цей місток у вічність. Хіба це не благословення? Хіба це не є найвеличніший вінець, який Господь міг покласти на мою голову? Саме так! Дякую Богові тисячу разів на день за те, що він послав мене сюди. Я не смію просити Його про щось більше. Не турбуйтеся про мене - радійте зі мною!" - писав Омелян Ковч рідним.

До ліквідації концтабору радянськими військами не дожив 4 місяці.

27 квітня 2009 року з Майданека в Одесу передали частину праху спалених нацистами людей. Через неможливість знайти справжні мощі Ковча, керівництво УГКЦ ухвалило рішення вважати цей прах мощами блаженного мученика.

На честь Омеляна Ковча запровадили премію для капеланів. Нею нагороджують священників за особистий приклад жертовності та самопосвяти заради порятунку душ і життя захисників України.

×