125 років тому, 10 лютого 1890 року у Москві народився поет та прозаїк Борис Пастернак, лауреат Нобелівської премії з літератури 1958 року.
Батьки поета переїхали до Москви з Одеси у 1889 році, за рік до народження сина. Вважається, що поет з'явився на світ на Оружейній вулиці, де поселилася родина після переїзду.
Переїхавши до Москви, Пастернаки легко увійшли до московської богеми, адже батько поета Леонід (Ісаак) Пастернак був художником, а також викладав мистецтво в Московському училищі живопису, а мати Розалія була відома як піаністка. Постійними гостями у будинку Пастернаків були художники Ісаак Левітан, Микола Ге, Михайло Нестеров, музиканти Олександр Скрябін та Сергій Рахманінов, а також письменник Лев Толстой. В такому оточенні і сформувалася особистість та естетичні смаки майбутнього поета.
Спершу під впливом Скрябіна молодший Пастернак захопився музикою. Певний час юнак подумував про музичну кар'єру, але потім вирішив відмовитися.
У 1908 році він вступає до Московського університету на юридичний факультет, однак юриспруденція мало цікавила Пастернака і вже наступного року він перевівся на історико-філологічний факультет того ж університету. У 1912 році вивчав філософію у Німеччині, однак від кар'єри філософа відмовився.
Перші вірші поет опублікував у 1913 році. Того ж року вийшла і його перша збірка "Близцец в тучах". Однак поет скептично ставився до своїх перших проб пера і неодноразово переписував вірші. Друге, майже повністю перероблене видання першої збірки Пастернака вийшло у 1928 році. Однак не зважаючи на це, саме після виходу своєї першої збірки Борис Пастернак усвідомив себе професійним літератором. Через три роки виходить друга збірка поета під назвою "Поверх барьеров".
Після революції 1917 року родина Бориса Пастернака емігрувала за кордон. Починається активна переписка Пастернака з рідними та російською еміграцією. Крім того, у 1926 році він почав переписуватися з відомим поетом Райнером Марією Рільке.
1920 роки виявилися дуже плідними у творчості поета. У цей час виходять його збірки "Темы и вариации" (1923 рік), роман у віршах "Спекторский" (1925 рік), цикл "Высокая болезнь", поемы "Девятьсот пятый год" и "Лейтенант Шмидт".
На першому зїзді Союзу письменників СРСР у 1934 році Микола Бухарін запропонував визнати Пастернака найкращим поетом Радянського Союзу.
Але хоча з одного боку Пастернак прославляв Сталіна у своїх віршах, навіть з тих страшних умовах він мав свою власну позицію. Вона проявилася у тому, як поет відстоював рідних Анни Ахматової. Чоловіка і сина великої поетеси відпустили після листів Ахматової та Пастернака до Сталіна.
Після цього ставлення влади до поета змінюється. Йому закидають "відчуженість від життя", а також стверджують, що його "світогляд не відповідає епосі.
З 1936 року поет майже безвиїздно живе на своїй дачі у Передєлкіно. Більшість часу Пастернак присвятив перекладам Шекспіра, Шиллера, Гете. Зокрема, йому належить переклад на російську мову "Фауста" Гете.
Хоча Пастернака кілька разів висували на Нобелівську премію з літератури, однак отримати йому її вдалося лише у 1958 році. Хоча офіційну премію поетові вручили "за значні досягнення в сучасній ліричній поезії, а також за продовження традицій великого російського епічного роману", однак премію поета відразу ототожнили з його романом "Доктор Живаго." Відразу після того почалося цькування поета у Радянському Союзі. Для цього радянська влада використовувала всі можливі ресурси - телебачення, радіо, пресу. Хоча сам поет від премії відмовився, однак це не припинило переслідувань.
Переживання призвели до того, що у 1959 році у поета виявили рак легень, а через рік він помирає на своїй дачі в Передєлкіно.
За кілька років до того, перебуваючи в лікарні з інфарктом, Пастернак написав такі слова:
О Господи, как совершенны
дела Твои, — думал больной, —
Постели, и люди, и стены,
Ночь смерти и город ночной.
<…>
Кончаясь в больничной постели,
Я чувствую рук твоих жар.
Ты держишь меня, как изделье,
И прячешь, как перстень, в футляр.
7 
35413
Коментарі
1