26 травня 1953 року розпочалось наймасовіше і найтриваліше в історії ГУЛАГу повстання політичних в'язнів. У ньому брали участь ув'язнені двох таборів Норильська Красноярського краю Росії - Горлагу і Норильлагу. Загальна кількість повсталих становила 16 378 осіб.

Фото: russian7.ru

Протест виник після чергового обстрілу табірною охороною житлових блоків і вбивства 6 та поранення 7 ув'язнених. У 4-й зоні Горлагу в'язні припинили роботу на будмайданчику і відмовилися повертатися в житлову зону. Наступного дня їх підтримали в'язні 5-ї зони та і 6-ї (жіночої) зони. До 5 червня всі 6 відділень Горлагу відмовилися працювати, виявивши масову непокору табірній адміністрації. Там сформували комітети самоуправління та висунули вимоги. В'язні хотіли скорочення робочого дня до 8-годинного і надання вихідних, виплату зароблених грошей, перегляд справ політв'язнів, відміну носіння номерів, звільнення інвалідів та іноземців, гарантування від переслідування за протест.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Повстання в'язнів придушили танками

Кістяк повсталих склали 1,2 тис. політзеків. Їх протест був мирною акцією громадянської непокори. Кілька тижнів повсталі пікетували прохідні, щоб не допустити в зони наглядачів і конвоїрів. Писали листівки, які поширювали за межі зон з допомогою повітряних зміїв. Вивішували на висотних будівлях траспаранти з вимогами і гаслами. Агітація дала результати - 2 відділення Норильлагу також оголосили забастовку.

Проте з 4 липня під страхом розстрілу на роботу почали виходити в'язні деяких зон. Вони погодились на обіцянки урядової комісії з Москви частково виконати вимоги засуджених. В 1-му і 4-му таборах все обійшлось без кровопролиття, в 6-му проти жінок застосували пожежні машини з брандспойтами, в 5-му з повсталими розправилися автоматним і кулеметним вогнем. До 9 червня майже всі зони приступили до роботи.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: З учасника Норильського повстання зняли всі обвинувачення

Найдовше протримались повсталі 3-ї зони, яка переважно складалася з українських і прибалтійських націоналістів, засуджених на каторжні роботи. Вони не погодились на переговори з комісією. Тому 4 серпня 1953 року на її територію в'їхало 7 вантажівок з озброєними солдатами. Разом із ними на штурм каторжанського табору йшов партійно-комсомольський актив Норильська. Останній опір повсталих подолали того ж дня о 23:45.

За офіційними документами, під час придушення повстання 226 осіб поранили, 150 вбили. Їх безіменно поховали на цвинтарі під горою імені Шмідта біля Норильська.

Незважаючи на трагічний кінець Норильське повстання політв'язнів стало початком кінця Сталінських репресій. Воно прискорило створення комісій з перегляду справ політичних в'язнів. До початку 1956 року їх кількість в ГУЛАГу зменшилась на 70%, з 467 тис. до 114 тис. осіб. А загальна кількість зеків у тюрмах і таборах СРСР вперше за 20 років стала меншою одного мільйона.

×