"Наш рід по батькові тягне свою історію з Х століття. За півгодини їзди на північ від Парижа є місто Фразе – моє родинне місто. В Х столітті шотландський король запрошує нашу родину в числі інших шляхетних французьких родів в Шотландію, щоб розвивати, на противагу англійській короні, шотландську корону. Наш рід в числі інших французьких родів переїхав у Шотландію, отримав коронний герб і титули.

 

Після воєн частина нашого роду вертається назад на північ Франції і скуповує більше земель. Частина роду їде в Америку – осідають в Нью-Йорку, Бостоні, Філадельфії. А моя гілка рухається в бік сходу – в Австро-Угорську імперію. Під час французької революції мої предки тікають в Санкт-Петербург – переїжджають туди як масони з певними місіями.

Мій чотири рази дідо Жорж Фразе вивчився на доктора медицини і став особистим лікарем царської родини Миколи І. Коли приходить час перших декабристів, то він і його братчики готують замах на царя. Замах провалюється, і їх засилають на Сибір. Там Жорж Фразе засновує перше в тій частині світу друковане видання: він там друкує власні переклади з французьких філософів.

 

Його син Ніколай, який залишився з сім'єю в Петербурзі, згодом заснував одну з перших залізничних станцій в центральній Європі - Радушноє. Коли салонні театри почати переформатовуватися в професійні, його син з своєю дружиною долучилися до групи Корифеїв з Садовським і Заньковецькою. Так сім'я опинилася у Львові. На ті часи, щоб потрапити у Львів з іншої території теперешньої України, потрібно було мати візи. То була зовсім інша держава. Їхні діти також були театралами.

 

Мій прадід, як і його батько, був театральним режисером, а своєму синові, моєму дідові, навідріз заборонив грати в театрі, мотивуючи це тим, що не хоче для сина такого самого богемного життя, яке мав сам. Тож мій дідо став будівельником, мій батько теж працює руками. На мені і на моєму братові-художнику мистецька лінія роду відновилася.

З боку моєї бабці по татовій лінії теж класна родина – там російський графський рід Паніних. Бабця народилася в Кишиневі. Вони тікали від совєтів – родина була репресована. Дехто з них таки загинув на Сибіру. Але її батько спалив усі ті грамоти графські і фактично повністю відрікся від свого походження. Бабця про ці всі речі лише років десять тому почала говорити. Настільки їй батько це придушив у пам'яті, що вона аж до старості не могла поскладати свою історію. Тільки під моїм тиском почала складати всі пазли, бо я її постійно випитував. Але, думаю, до кінця так і не усвідомила всього масштабу трагедії.

 

Хоча її батько, мій прадід, зробив у Союзі шикарну кар'єру будівельника. Що теж символічно. Всі графські російські роди були масонами. А "франк масон" перекладається як вільний муляр. Прадід був керівником величезного підприємства, яке будувало промислові об'єкти. Все-одно це масонство вилізло, з метафізики в фізику. А його брат, тобто мій двоюрідний прадід, Антон Карл Вальтер, перший, хто в совку розщепив атомне ядро і створив водневу бомбу. Другий в світі. Моя бабця всі шкільні літні канікули завжди гостювала в нього в Харкові, де він очолював кафедру фізики", - розповідає Олександр Фразе-Фразенко.

Другу половину його прізвища, каже він, предки додали, щоб їх органічно сприймали в українському середовищі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Створили першу українську папірню

"Це якраз коли моїх предків-театралів запросили з трупою Корифеїв у Львів, то хтось їх підколов, що як з таким неукраїнським прізвищем Фразе можна засновувати український театр? І мій предок придумав собі псевдонім Фразенко, навіть записав його у паспорт. У моєї прапрапрабабці актриси Антоніни Абрамівни було те саме прізвище - Фразенко. А її син записав собі в паспорт оригінальне прізвище і псевдонім – так вийшло Фразе-Фразенко. З чого часу воно й лишилося. Мій 4-річний син Езра теж Фразе-Фразенко. Якось мій друг бруклинський мультиплікатор Олекса Геврик пожартував: "Такий малий, а вже Фразе-Фразенко!".

×