23 січня 1960-го швейцарець Жак Пікар і американець Дональд Волш на батискафі "Трієст" опустились на дно Маріанської западини.
Вони досягнули рекордної глибин - 11 022 м.
Занурення тривало близько 5 год., підйом — близько трьох. Час перебування на дні становив 12 хв. Під час експедиції спростували одну з гіпотез — про неперемішування шарів води на великих глибинах.
З батискафа на граничній глибині спостерігали двох риб. Це підтверджувало думку про існування вертикальних підводних течій. Бо на такій глибині живим істотам потрібен кисень, який приносить течія зверху. Відтак ідею про поховання відходів атомної промисловості на дні океану відкинули.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В Китаї стався найстрашніший землетрус
Коли батискаф опускався на таку глибину, тричі зупинявся, наче впирався в невидиму перепону. Науковці пояснили явище різким збільшенням щільності води внаслідок зниження температури на глибині, а також підвищенням солоності.
На деяких глибинах ці зміни відбуваються стрибкоподібно. Прошарок, у якому відбувається різка зміна температури й щільності води, назвали шаром стрибка. Таких шарів в океані зазвичай буває один або два. Занурення "Трієста" виявило третій.
Маріанська западина розташована в західній частині Тихого океану на схід від 15 Маріанських островів біля Гуаму. За формою нагадує півмісяць. Має довжину близько 2550 км і ширину в середньому 69 км.
На глибині близько 1,6 км від поверхні Тихого океану є гідротермальні джерела, названі чорними курцями. Вони вистрілюють воду, яка нагрівається до 450 градусів за Цельсієм, але вода ця не закипає, бо тут тиск у 155 разів вищий, ніж на поверхні.
Ця вода багата мінералами, які допомагають підтримувати життя в цій області.
2 
35413
Коментарі