5 квітня 1710-го у Бендерах Молдавського князівства гетьманом Війська Запорозького обрали Пилипа Орлика. Того ж дня гетьман, козацька старшина й запорожці підписали Договори і постановлення прав і вольностей Війська Запорозького, відомі також як "Бендерська конституція".

Вона складалася з преамбули і 16 статей. У вступі розміщувався стислий виклад історії України та пояснення чому розірвала стосунки із Московією та пішла на союз зі Швецією. Пояснювалося, що "Бог за неправди та беззаконня давній народ козацький упокорив, звергнув і зброєю держави Польської уярмив". Але гнівався не вічно, і визволителем висунув гетьмана Богдана Хмельницького. Той з допомогою Запоріжжя, Криму та Швеції звільнив уярмлений та пригноблений народ і до Московії привів рівним союзом. Вона ж намагалася права і вольності знищити і на вільний козацький народ накинути нове невільниче ярмо.

"За гетьманства Ясновельможного Івана Мазепи, Московська держава, бажаючи остаточно здійснити свої злі наміри і відповідаючи злом за добро, замість вдячності та пошани за ту вірну службу і збитки на неї, аж до останнього нищення майна, за відвагу та військову криваву службу неодмінно хотіла перетворити козаків на регулярне військо, міста приєднати до своїх губерній, права та вольності військові знищити, Військо Запорізьке Низове викорінити й ім'я це навіки стерти, про що свідчать докази та починання. Тоді Іван Мазепа, непокоячись за цілісність Вітчизни, перейшов під незламну оборону Найяснішого короля Шведського. Але наміри Івана Мазепи у звільненні своєї Вітчизни через мінливу військову фортуну не здійснилися", - йшлося в документі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Знайшли печатку часів гетьмана Пилипа Орлика

У статтях державною релігією проголошувалося православ'я. Швеція була визнана вічним оборонцем Гетьманщини. Підкреслювалися сусідська дружба з Кримським ханством та необхідність звільнити Запоріжжя та всю Гетьманщину від панування Московії.

За формою державного правління Гетьманщина визнавалася республікою. Законодавча влада мала належати Генеральній Раді, що збиралася тричі на рік. Виконавча – гетьману із довічною владою, хоч і значно обмеженою, та Генеральній старшині. Створювалася і судові гілка влади – генеральний військовий суд.

Гетьман мав дбати про те, щоб козакам та звичайним людям не чинили гноблення та здирств. Старшині ж заборонялося насаджувати панщину і відробітки для людей, які працюють на їхніх господарствах. До звичайних людей можновладці мали ставитись справедливо. Наголошувалося на недопущені корупції рівно як і позбавленні посад через якісь особисті образи.

Документ передбачав і соціальний захист. Так з вдів-козачок й осиротілих козацьких дітей не мали брати податків та позбавляли усіх повинностей. Українським містам підтверджувалося магдебурзьке право – повне самоврядування.

Конституцію Пилипа Орлика схвалив швецький король Карл XII. Від імені запорожців її підписав кошовий Кость Гордієнко. Та втілити її в життя не вдалося. Пилип Орлик не контролював українські землі та був гетьманом у вигнанні.

Оригінальний текст "Конституції", складений староукраїнською мовою, виявили 2008 року в Російському державному архіві. Договір латинською зберігається у Швеції.

Договори і Постановлення називають першою конституцією Української держави. На думку історикині Наталії Яковенко, укладачі створювали їх як традиційні для Речі Посполитої "договірні пункти", на дотримання яких обраний володар присягав перед "вільним народом". Ідеал договірного правління був стрижнем політичної культури Речі Посполитої, і саме на цей взірець орієнтувалися Орлик та старшина. Однак, прийняття засвідчувало цілковиту політичну зрілість козацької держави.

×