18 червня 1637 року запорозькі та донські козаки захопили турецьку фортецю Азов на лівому березі Дону. Контроль над нею зберігали близько 5 років.

Здійснити похід на фортецю вирішив отаман донців Михайло Татаринов. Момент обрав вдалий - османський султан Мурад IV воював із Персією та задіяв більшість війська. Водночас ініціативу донців підтримав загін із 4 тис. запорозьких козаків. Разом вони мали до 200 невеликих гармат.

Облога Азова тривала 2 місяці. Мури козаки обстрілювали вдень і вночі. Врешті запорожці підготували та заклали порохову міну в підкоп під мур, підірвали частину стіни та увірвалися всередину. Козаки швидко перемогли гарнізон, здобули фортецю та визволили близько 2 тис. бранців.

Із фортеці вони неодноразово зверталися до Московського царя Михайла Федоровича з проханням забрати Азов "під високу руку". Але цар та радники вагалися, адже анексія означала би початок війни з набагато сильнішою Османською імперією. Чіткої відповіді козакам не дали, тому продовжували порядкувати у фортеці.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Козаків переселили на Кубань

1641 року наступник Мурада, султан Ібрагім I, відрядив до Азова гарно оснащену армію та флот під командуванням Гусейна-паші та Піалі-паші. Джерела повідомляли, що мали в розпорядженні декількасот тисяч солдатів, хоча ці цифри вважають перебільшеними. Натомість армію підтримувало 45 галер та 150 невеликих суден.

Козаки та 800 жінок витримали чотиримісячну облогу, відбили 24 штурми та чотири рази руйнували земляні укріплення османів, не поступившись позиціями. Події увійшли в історію як Азовське сидіння.

Втративши понад половину вояків, козаки послали чергових посланців до Московії з проханням допомоги. Там погодились таємно доправляти до фортеці харчі й порох, але не більше. 1642 року на Земському соборі у Москві вирішили остаточно відмовитись від ідеї захоплення Азова. 27 квітня козаки отримали від царя наказ залишити фортецю. Вийшли із неї 28 травня.

×