Колишній міністр загинув у в'язниці

24 листопада 1947 року в київській в'язниці НКВД загинув громадський та політичний діяч 61-річний Валентин Садовський. Обіймав міністерські посади за Центральної Ради та Директорії УНР.

Чоловік народився 1886 року в селищі Пліщин – тепер Шепетівського району Хмельницької області. Навчався на юридичному факультеті київського університету Святого Володимира. Вступив до Революційної української партії, а згодом до Української соціал-демократичної робітничої партії. Переїхав до Петербурга, де до 1911 року навчався в політехнічному інституті. У період навчання долучився до створення у місті українських молодіжних громад, викладав на українських таємних курсах, займався проукраїнською агітацією серед військових. Уже 1915 року повернувся до Києва, де розпочав адвокатську діяльність.

У період Української революції 1917 року отримав посаду Генерального секретаря судових справ Центральної Ради. За рік став Міністром судових справ. Брав участь у підготовці універсалів, підтримав IV Універсал, яким проголосили незалежність УНР. Входив до економічної парламентської комісії, що вивчала економічний аспект Брест-Литовського мирного договору із країнами Четвертного союзу. Пізніше входив до антигетьманського Українського Національного Союзу, а за Директорії УНР отримав посаду Міністра праці.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Політик вийшов із в'язниці та організував повстання

Після завершення визвольних змагань емігрував до Польщі, згодом до Чехословаччини. Там викладав в Українській господарській академії в Подєбрадах, став членом Українського наукового інституту у Варшаві. 1945 року в Празі його схопили радянські агенти та вивезли на територію СРСР, як "білоемігранта". Звинуватили в антирадянській пропаганді та підтримці міжнародної буржуазії.

Слідство тривало 2 роки. Вирішували, чи засудити на 10 років чи розстріляти, урешті обрали перше, але до винесення вироку чоловік не дожив. За одними даними помер, адже страждав на туберкульоз легенів, за іншими - його побили до смерті арештанти-кримінальники.

×