Селяни навколишніх сіл Києва підняли антибільшовицьке повстання 9 квітня 1919-го. В історію увійшло як Куренівське.

Основною причиною виступу стала політика воєнного комунізму, а саме продрозкладка - насильне вилучення продовольства з господарств. Загони селянської самооборони арештовували та страчували більшовицьких комісарів та червоноармійців. Повстанці діяли в координації з військовим командуванням УНР та загонами отаманів Ілька Струка, Овсія Гончара та Данила Терпила - Зеленого.

9 квітня повстанці, успішно відбивши наступ на Вишгород, вийшли в район Боярки та розпочали наступ на Київ під гаслами "Геть комісарів з України!" Дві колони, близько 500 осіб, вступили на Пріорку та на Куренівку. Їх підтримали стихійними мітингами міщани, а робітники також взялися за зброю. Загалом повстанців нараховувалося уже до 2 тис. бійців. Селяни закликали бити комуністів і організовувати справжню радянську владу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Куренівська трагедія в Києві забрала життя 1,5 тис. людей

Бої з більшовиками відбувалися на Куренівці, Подолі, Сирці, у Святошині та навіть на Хрещатику. Повстанці захопили Державний банк, Житній ринок і міський телеграф, вивісили на балконі міської думи український прапор. Уже 10 квітня отамани висунули радянській владі ультиматум про здання Києва та спробували переманити на свій бік міський військовий гарнізон, але представники того відмовилися. Тим часом до більшовиків надійшло значне підкріплення з Харкова, яке підтримували 3 панцирники. Після вирішального бою коло Житнього ринку повстанці відступили та розпорошилися містом і селами. Окремих учасників повстання чекісти шукали до початку Другої світової війни та навіть стратили деяких 1938 року.

Куренівське повстання відволікло на себе увагу більшовиків та допомогло армії УНР. Отамани повстанців продовжували контролювати повіти навколо Києва, а більшовицькі структури столиці було паралізовано.

×