18 листопада 1927-го року народився кінорежисер Ельдар Рязанов.
У кіно Рязанов прийшов 1955-го року. Його дебютом була робота в комедійному жанрі, яка відразу ж мала величезний успіх - "Карнавальна ніч". На рахунку знаменитого режисера такі фільми, як "Гусарська балада", "Неймовірні пригоди італійців у Росії", "Бережись автомобіля", "Старики-розбійники", "Іронія долі, або з легкою парою!", "Службовий роман", "Вокзал для двох","Гараж","Про бідного гусара замовте слово","Жорстокий романс","Забута мелодія для флейти","Дорога Олено Сергіївна","Небеса обітовані","Старі шкапи" і "Андерсен. Життя без любові" (остання робота Рязанова. -Gazeta.ua).
Майбутній режисер народився в Самарі в сім'ї високопоставлених торгових працівників. Тато Олександр Семенович Рязанов і мама Софія Михайлівна Шустерман працювали в радянському торговому представництві в Тегерані, і раннє дитинство Ельдар Рязанов провів саме там. Через три роки сім'я повернулася до Москви. Батька призначили начальником винного главку.
Незабаром після переїзду в столицю батьки Рязанова розійшлися. Хлопчик залишився з мамою. Але коли Ельдару виповнилося сім років, мама вийшла заміж.
З раннього дитинства хлопчик любив читати і мріяв про далекі мандри. Тому для себе він вибрав два шляхи: або стати письменником і самому писати цікаві книжки, або вивчитися на мореплавця і подорожувати. Ельдар навіть написав листа в Одеську морехідку, попросивши розповісти йому, що потрібно для здійснення мрії. Але відповіді не отримав. Йшов 1944 рік: Рязанов вирішує вступити в якийсь вуз і повчитися там рік чи два - для життєвого досвіду. Після випадкової зустрічі з приятелем йде з ним за компанію до ВДІКу:
"Я не знаю, куди вступати, я питаю:"Ти куди вступаєш?". Він каже, що до ВДІКу. Я запитав, що це таке. Він відповів, що це кіноінститут. І я там прочитав, що для вступу на акторський факультет потрібно було брати участь в самодіяльності, я не брав участі. На операторський потрібно було приносити фотографії, у мене їх не було. На економічний я не хотів. І єдиний факультет, де нічого не треба було, був режисерський. І я зрозумів, що це мій факультет".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що боліло російському ришежисерові Ельдару Рязанову: проникливі вірші та цитати
Після закінчення ВДІКу Рязанов кілька років знімає кіножурнали і документальні фільми. У 1955 році його беруть на посаду штатного режисера кіностудії "Мосфільм". Тоді ж з благословення директора студії Івана Пир'єва Рязанов береться за першу комедію - "Карнавальна ніч".
Після виходу картина стане популярною буквально "за п'ять хвилин". Новорічна комедія стає лідером кінопрокату 1956-1957 років: її побачили понад 45 мільйонів глядачів. Крім того картина отримала безліч нагород - перших для режисера Рязанова.
"Можу бути м'яким, сердечним, майже все пробачити, — говорив Ельдар Рязанов пізніше, — але не безвольним. У молодості зрозумів, що таких режисерів не буває. І навчився казати "ні". Своє відбоявся ще в 1950-ті, коли знімали "Карнавальну ніч". На роль, що дісталася Людмилі Гурченко, мені прислали коханку всесильного Миколи Булганіна (маршал Радянського Союзу). Ви собі не уявляєте, що це таке — через два роки після смерті Сталіна відмовити протеже другої особи в державі. Я кілька ночей прокидався в холодному поту, але зняв, що і кого хотів".
Майже такий же успіх чекав і другу картину Ельдара. "Дівчина без адреси".
В кінці 1960-х у фільмів Ельдара Олександровича почав простежуватися власний стиль. Його картини були в своїй більшості "ліричні трагікомедії".
"Тільки дурні думають над тим, як себе підносити, — говорив Рязанов. — Я просто знімаю кіно. Я ненаситний в усіх сенсах — це головна риса мого характеру. Найважче, але найцікавіше й найвдячніше — робити комедії про хороших і добрих людей. Щоб працювати в цьому руслі, треба так любити людей, як мало хто вміє".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Я жив в Італії. Там не було снігу. А він у мене в організмі як необхідність"
У цей період почав вимальовуватися кістяк кінематографічної групи Рязанова. Це композитори Андрій Петров, сценарист Еміль Брагінський, оператор Володимир Нахабцев і плеяда чудових артистів -Андрій Миронов, Юрій Яковлєв, Валентина Тализіна, Євген Євстигнєєв, Лія Ахеджакова, Людмила Гурченко, Олег Басилашвілі, Андрій Мягков, Валентин Гафт, Світлана Немоляєва та Георгій Бурков.
Майже у всіх своїх картинах режисер з'являється в крихітній епізодичній ролі (камео). Це схоже на автограф художника на своєму полотні.
Пропонуємо вашій увазі 6 найкращих фільмів Рязанова, де грає він сам.
"Старики-розбійники"
Під напором енергійної молоді зараз за своє робоче місце непросто втриматися не тільки пенсіонеру, а й тому, кому ледь перевалило за сорок. За часів радянських небезпека втратити роботу була не така велика, але ось страх опинитися викинутим за межі затишного світу своїх звичок, навичок і знайомств був таким же сильним, як зараз. У 1971 році Ельдар Рязанов спільно зі своїм другом Емілем Брагінським написав сценарій фільму "Старики-розбійники", що піднімає тему слідчого, відправленого на пенсію. Випустивши фільм, режисер заслужив всенародну любов старшого покоління. Чудовий дует Юрія Нікуліна та Євгена Євстигнєєва і поодинці впорався б з будь-якими завданнями, але блискучий другий план акторів робить картину і зовсім незабутньою.
Ключова фраза: "Взагалі-то це неправильно, що пенсію дають в старості. По-справжньому її треба давати від 18 до 35 років. Найращий вік. У ці роки і працювати-то гріх, треба займатися тільки особистим життям. А потім вже можна і на службу ходити. Все одно від життя жодного змісту".
Камео Рязанова: Перехожий біля вікон в'язниці.
"Забута мелодія для флейти"
П'єса "Аморальна історія", що лягла в основу сценарію фільму "Забута мелодія для флейти", була написана Рязановим і Брагинським ще в 1976 році. Звичайно, тоді про її постановку не могло бути й мови, а ось з проголошенням Епохи Гласності втілення на екрані сатиричної історії про протиріччя чиновництва і простого народу стало для Рязанова справою честі. На жаль, але робота над картиною серйозно підірвала здоров'я режисера, на зйомках Ельдар Олександрович переніс інсульт і поєднував працю з відпочинком в стаціонарі. Рязанов своєю картиною хотів змінити країну, зробити її чистішою, більш відкритою і щирою, але чиновництва стало ще більше, розрив між керівництвом і народом тільки посилився.
Ключова фраза: "Нас в колгосп не можна - ми робити нічого не вміємо. Ми їм остаточно все розвалимо. Вони і так на ладан дихають. Шкода колгоспи".
Камео Рязанова: Астроном.
"Гараж"
Сьогодні запропонувати подивитися фільм "Гараж" чотирнадцятирічному школяреві рівносильно демонстрації йому стрічки про життя тропічного племені, причому на оригінальній мові і без субтитрів - нічогісінько не зрозуміло! І це правда: ну хто зараз з радістю згадує про дефіцит м'яса на ринку, про відрядження наукових співробітників у колгоспи, про комуністичні суботники і профспілкові збори - час змінився кардинально. Але для тих, хто в своєму житті встиг постояти в чергах за синіми курми, хто застав талони на мило або листівки з номером черги на чеський гарнітур, "Гараж" залишається справжньою ностальгічною енциклопедією радянського життя.
Ключова фраза: "Та ви що? Як же можна мене виганяти? Я за машину батьківщину продав!"
Камео Рязанова: Начальник відділу комах.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Рязанов нічого не чув про зйомки "Службового роману: Наш час"
"Службовий роман"
Багато сценаріїв рязанівських фільмів виросли з його ж п'єс, написаних у співавторстві з Емілем Брагінським. Природно, п'єси часто потрапляли на театральні підмостки, перш ніж стати надбанням Держфільмофонду, і серед постановок траплялися досить талановиті. Але не у випадку з "Товаришами по службі", предтечею "Службового роману". П'єса обійшла безліч театрів, але жодне з режисерських рішень не задовольнило Рязанова, і тоді постановник вирішив сам перенести свою історію на великий екран, благо актори були готові йти за Ельдаром Олександровичем у вогонь і в воду. Лірична комедія стала однією з найулюбленіших картин радянських жінок, талановито зіграна Фрейндліх і Мягковим пара, чия енергетика багато в чому побудована на імпровізаціях акторів, перетворилася в еталон романтичних героїв пізньорадянського періоду. А вже як розлетілися усім світом фрази з фільму ...
Ключова фраза: "Ми називаємо її "наша мимра". Звичайно, поза очі".
Камео Рязанова: Пасажир автобуса.
"Небеса обітовані"
Особливий пієтет Рязанов мав і до Італії, відразу кілька його фільмів так чи інакше пов'язані з цією південною європейською країною. Наприклад, "Небеса обітовані" якоюсь мірою є парафразою картини "Чудо в Мілані" режисера Вітторіо де Сіка. Остання була такою собі притчею-фантазією про вознесіння, тому рішення журі одного з міжнародних фестивалів вручити Рязанову приз за найкращий фантастичний фільм викликав у режисера саркастичний сміх - для нього-то "Небеса обітовані" були чи не документальним фільмом про нову країну в жорстокій перехідній економіці якій не знайшлося місця занадто багатьом. Стрічка мала стати черговою роботою Георгія Буркова, якому готували роль президента, але незадовго до початку зйомок актор спочатку потрапив до лікарні, а потім помер.
Ключова фраза: "Широка країно моя рідна, Багато в ній лісів, полів і річок, Я іншої такої країни не знаю ... Не знаю іншої... країни ... ніде не була! Ніколи!"
Камео Рязанова: Людина в кафе.
"Іронія долі, або з легкою парою!"
Ось вже без якого фільму Рязанова своє життя абсолютно неможливо уявити, так це без "Іронії долі". Пісня "Я запитав у ясена", мокрий від сліз Іполит і 3-тя вулиця Будівельників стали таким же невід'ємним атрибутом новорічного святкового столу, як мандарини, шампанське та бенгальські вогні. Скільки б щороку в Інтернет ні вихлюпувався негативу про те, яким інфантильним насправді є Лукашин і наскільки легковажно поводиться Надя, пара героїв Андрія Мягкова і Барбари Брильської однак залишається улюбленою мільйонами глядачів. З року в рік телеканали б'ються за право транслювати цей фільм Рязанова в той самий час, коли куранти проб'ють дванадцять разів, щоб ще раз продемонструвати диво несподіваної закоханості, блиск щирості і благородство авантюризму. Першість в своєму хіт-параді віддаємо цьому гімну здорової самоіронії і готовності до новорічних пригод.
Ключова фраза: "Яка гидота, яка гидота ця ваша заливна риба ..."
Камео Рязанова: Пасажир літака.
* * *
Був одружений тричі
Вперше Рязанов одружився з однокурсницею Зоєю Фоміною. Від неї мав доньку, нині 67-річну Ольгу. Коли їй було 14, закохався в Ніну Скуйбіну, головного редактора "Мосфільму". Новий роман розвивався під час зйомок "Іронії долі, або з легкою парою!". Жінка була вдовою, виховувала сина.
"Завдяки цьому коханню Рязанов зняв свої найкращі фільми, — говорить син Скуйбіної Микола. — У мами завжди була з собою сумочка на зйомках, із бутербродами. Щойно Рязанов починав кричати, рот одразу ж затикався їстівним. Це допомагало".
Через 22 роки шлюбу Скуйбіна померла від раку. У Рязанова загострилися хвороби, кілька тижнів провів у лікарні.
Втретє 65-річним одружився з кіноредактором Еммою Абайдуліною. Зараз їй 77. Вона доглядала чоловіка під час хвороби.
"Можна сказати, що я живу лише завдяки Еммі. Завжди в житті потрібно знаходити хоча б якийсь сенс. І я така людина - можу довго хандрити. В останньому розділі своєї книги я написав про нас із Еммою таку фразу: "Ми з нею, як коні, які кладуть голови одна на холку інший". І мені нічого до цього додати. Вона мені часто говорить: "Ти, головне, за мене тримайся". Ось я і тримаюся", - казав він.
8 
35413
Коментарі