11 травня 1945 року Державний комітет оборони СРСР ухвалив директиву про створення 100 додаткових перевірково-фільтраційних таборів. Радянські спецслужби перевіряли людей, яких звільнили з німецького полону війська союзників та які поверталися на батьківщину.
При Першому - Четвертому Українських фронтах організували 55 таборів, решту - при двох Білоруських. Кожен новий табір був призначений для приймання та утримання 10 тис. громадян.
Перевірку колишніх військовослужбовців Червоної армії покладали на органи СМЕРШу. Перевірку ж цивільних осіб у 30 таборах - на комісії з представників НКВД, НКГБ і СМЕРШу, під головуванням представника НКВД. На кожну людину заводили фільтраційно-перевіркову справу, до якої вкладали й німецькі картки обліку. Часто, щоб отримати свідчення про співпрацю з німцями, чекісти застосовували до людей тортури, проводили безперервні нічні допити. Утримувати людей мали не більш як один - два місяці, а згодом 10 діб. Утім терміни часто були значно більшими.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Звільнили найбільший табір смерті
Після перевірки військових, які не були підозрілими, направляли в армійські й фронтові резервні частини. А тих, хто служив у німецькій армії чи інших формуваннях або ж визнав це під тортурами, направляли до спецтаборів НКВД. Офіцерів, які перебували в полоні, одразу направляли до таборів. Цивільним репатріантам, які пройшли перевірку, дозволяли повертатися до місць проживання, надавали транспорт.
За підрахунками російських дослідників, до 30 травня 1945 року в таборах перевірки перебувало до 1,3 млн людей. Станом на березень 1946 року 659 тис. колишніх військових повторно призвали до Збройних сил, 281 тис. людей відправили до місць проживання, а 344 тис. осіб зарахували в робочі батальйони.
Після війни перевірки й переслідування колишніх військовополонених тривали.
Контррозвідку СМЕРШ створили в СРСР 14 квітня 1943-го. Попередню назву СМЕРИНШ - смерть іноземним шпигунам - запропонував нарком держбезпеки Всеволод Меркулов. Згодом її скоротив верховний головнокомандувач Йосип Сталін, зазначивши, що шпигуни можуть бути не лише іноземними.
Офіційного оформлення організація набула за п'ять діб, коли постановою уряду СРСР Управління особливих відділів і Морський відділ вивели з підпорядкування НКВС. На їхній базі утворилися Головне управління контррозвідки наркомату оборони СМЕРШ на чолі з Віктором Абакумовим, Управління контррозвідки СМЕРШ наркомату військово-морського флоту під керівництвом Петра Гладкова, а дещо пізніше - відділ контррозвідки при НКВС на чолі з Семеном Юхимовичем. Фактично назва СМЕРШ об'єднувала три незалежні один від одного органи.
2 
35413
Коментарі