У берлінському журналі Die Gegenwart ("Сучасність") 1888 року вийшла стаття німецького філософа Едварда Гартмана "Росія та Європа". Вона викликала зацікавлення не лише в середовищі української інтелігенції у Галичині й Наддніпрянщині, а й у всіх європейських столицях.
У статті чи не вперше у 19 ст. висловлювалася ідея незалежної України у формі Київського королівства (фактично — відновленої Київської Русі). Держава мала постати під контролем Німеччини й Австрії шляхом передачі їй "максимальної кількості російських земель". Стаття викликала резонанс, бо її автор належав до кола однодумців канцлера Отто фон Бісмарка — творця Німецької імперії. Через 30 років імператор Вільгельм II згадає плани свого канцлера й підтримає Центральну Раду, а згодом гетьмана Павла Скоропадського.
Бісмарк добре знав Росію: у 1859–1862 роках він був послом Пруссії у Санкт-Петербурзі. Спершу його вразили масштаби країни й клімат. До найближчого російського залізничного вокзалу — у Пскові — новопризначеному послові довелося їхати каретою 100 год. Там, гріючись та відпочиваючи, він написав першого листа дружині. Поскаржився на люті морози. Тоді ж у дорозі він уперше почув від візника слово "ничего". Довго не міг зрозуміти його переносного значення, аж доки хтось не пояснив: це значить "не варто хвилюватися, нехай усе буде як буде". По поверненню додому Бісмарк наказав викарбувати це слово на внутрішньому боці персня.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Німці в українській армії були добрими політруками"
Ще він дивувався зі слова "сейчас". "Вони постійно кажуть "сейчас", але нічого не роблять. А потім усі зриваються і ми летимо стрімголов", — писав Бісмарк. Звідси він зробив свій відомий висновок: "Росіяни довго запрягають, але швидко їдуть". Коли він від'їжджав із Росії, то сказав, що російський народ чекає велике майбутнє, якщо його не погубить схильність до пиятики. А ще він не радив воювати з Росією, бо через нескінченні природні та людські ресурси її годі перемогти. І ще одне його спостереження: "Угоди з Росією не варті й паперу, на якому написані".
1862-го Бісмарк став канцлером Пруссії — найбільшої з-поміж усіх тодішніх німецьких держав. Їх налічувалося майже 300. Після перемоги у війні з Австро-Угорщиною — конкурентом в об'єднанні Німеччини — канцлер домагається створення Північнонімецького союзу на чолі із "президентом" прусським королем Вільгельмом I. Перетворити союз у повноцінну державу перешкодити могла лише Франція, яка остерігалася потужного суперника в себе під боком. Бісмарк зухвалими заявами став провокувати війну. Врешті терпець французів увірвався, ті 1870 року самі її оголосили Німеччині й були розбиті. У Дзеркальній залі Версальського палацу під Парижем проголосили Німецьку імперію.
1888-го новим імператором став запальний Вільгельм II. У березні 1890 року він зробив те, що не вдавалося ворогам і суперникам Бісмарка майже три десятиліття — відправив його у відставку. Посаду канцлера той залишав, коли Німеччина була однією з головних дійових осіб світової політики.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Угоди із Росією не вартують паперу — експерт
1815, 1 квітня — Отто фон Бісмарк народився в сім'ї дрібних дворян у Шьонхаузені, нині — земля Саксонія-Анхальт у ФРН
1847 — заручається із Марією Йоганною фон Путткамер, стає депутатом Об'єднаного ландтагу (парламенту) Пруссії
1848, 1849, 1852 — народжуються діти Марія, Герберт і Вільгельм
1859–1862 — посол у Росії, згодом у Франції
1862, вересень — стає канцлером Пруссії
1871 — після війни із Францією постає Німецька імперія, Бісмарк стає її канцлером
1884 — помирає дружина
1890 — імператор Вільгельм II відправляє Бісмарка у відставку
1898, 30 червня — Отто фон Бісмарк помирає у маєтку Фрідріхсру під Гамбургом
9 
35413
Коментарі
9