Колишнього народного комісара освіти УСРР Олександра Шумського арештували на станції Толмачово у Ленінградській області 13 травня 1933 року. Засудили до 10 років таборів.
Чиновник підтримував українізацію. 1925 року звернувся до Йосипа Сталіна з проханням надати українцям можливість самим обирати політичних лідерів. Звинуватив генерального секретаря ЦК КП(б)У Лазаря Кагановича в непослідовності щодо політики українізації та авторитарних тенденціях. Українців, які були противниками проукраїнської політики, називав малоросами.
У відповідь Сталін поклав на нього відповідальність за поширення антиросійських настроїв в Україні. Новий "націоналістичний ухил" назвали шумськізмом. Діяча примусили зректися поглядів, а вже 1927-го зняли з усіх посад. Його перевели до Москви на незначну посаду у профспілці, згодом призначили ректором Інституту народного господарства, пізніше ректором Ленінградського політехнічного інституту.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Особистий ворог Сталіна і популяризатор української - чим запам'ятався Микола Скрипник
"Сепаратизм не сепаратизм, а досить цікаве і втішне явище: ЦК КП(б)У скаржиться Виконкому Комінтерну на групу членів своєї партії на чолі з Шумським, яка хоче силою українізувати національні меншини в Україні, яка не довіряє партії в національній політиці, яка прагне, очевидно, до справжньої самостійності і називає інших "малоросами", "ренегатами". Я цього чекав давненько вже", - наводить спогади емігранта Володимира Винниченка історик Юрій Шаповал. Він зазначає, що своє вигнання Шумський пояснював пануванням проросійських сил в Україні.
За чоловіка взялися у 1930-х, коли відбувалося ще значніше посилення влади Сталіна. В Об'єднаному державному політичному управлінні сфабрикували справу про участь Шумського в Українській військовій організації - групі, якої насправді не існувало. Нібито ця група готувала антирадянське збройне повстання. Це і сприяло вироку.
Спочатку перебував на Соловках, згодом вирок змінили на заслання до Красноярська. 1937 року важко хворого чоловіка заарештували повторно, а численні спроби добитися реабілітації завершилися невдачею. Сама історія завершилася політичним убивством, що відбулося 18 вересня 1946-го за наказом Сталіна і Хрущова.
Постанову уряду УСРР про українізацію ухвалили 1 серпня 1923-го. Вона була частиною політики коренізації, яку прийняли на XII з'їзді Компартії більшовиків у квітні 1923-го. Передбачала залучення корінного населення до управління республіками та надавала офіційного статусу їхнім мовам. Політика передбачала посилення впливу Комуністичної партії в різних республіках.
2 
35413
Коментарі