Спочатку львів'яни відпочивали лише в недалеких околицях міста. Шляхетські роди мали заміські маєтки, деякі володіли цілими містечками чи кількома селами, куди і виїжджали на літо.
Звичайні містяни могли відпочити поблизу численних потічків і озер, що утворювалися на притоках Полтви. Найближчим до середмістя відпочинковим об'єктом був Пелчинський став, який розкинувся між пагорбами Цитаделі та Вульки, між нинішніми вулицями Гвардійською, Вітовського та Зарицьких. .
Активно для відпочинку використовували й парк "Залізна вода" та Снопків, що простягався від вулиці Зеленої аж до Нового Львова.
Улюбленим місцем прогулянок були Цетнерівка зі своїм знаменитим ботанічним садом і Погулянка, де ще з початку ХІХ ст. діяли ресторани Венгленського, літні майданчики зі ставом та броварня Кляйна.
На місці, де зараз Винниківське озеро, поблизу знаменитих Чортових скель діяла знаменита бальнеологічна клініка. Використовуючи чудовий підміський ландшафт і природні властивості джерельної води, львівський підприємець Еміль Братє наприкінці ХІХ ст. збудував у долині ріки Маруньки неподалік дороги від Львова до Винників водолікувальний санаторій "Маріївка".
Відпочинок у Карпатах став доступним 1873 року, коли проклали залізницю до Стрия, а особливо після 1885-го, коли колію продовжили до Сколе і Лавочного.
6 
35413
Коментарі
1