Митрополитом Київським, Галицьким і всієї Руси 6 грудня 1657-го у Києві обрали Діонісія Балабана. Він відмовився прийняти посвяту у Москві та присягати цареві.

Тодішній гетьман Іван Виговський заявив московському воєводі Андрію Бутурліну, що обрання має відбутися за давніми українськими звичаями, а не за царським наказом. Гетьман заспокоїв воєводу, запевнивши, що про вибрану особу Москву сповістять.

Гетьмана намагаються змусити відмовитися від наміру відправити до Константинополя для затвердження на митрополію обраного Діонісія. У лютому 1658-го у Переяславі зустрічається з митрополитом окольничий дяк Хитров. Той запитує, чи бив той чолом у виборах великому государю та патріарху Никону з Москви.

"Від початку святого хрещення київські митрополити приймали благословення від константинопольських патріархів. Без волі та благословення патріарха прийняти й посвятитися на київську митрополію від св. Никона не смію", - відповідає Діонісій.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Узаконили самостійність Української церкви

Він віддавав перевагу польському королю, якого запевнив у своїй вірності. Коли Іван Виговський остаточно розійшовся з Москвою та почав домовлятися з Варшавою, митрополит переїхав до нього до Чигирина.

Московщина не могла миритися з тим, що духовний пастир українських православних переніс свою резиденцію та проживає на території, контрольованій ворожою державою. Царський уряд деякий час ще намагався прихилити гетьмана до себе шляхом різноманітних обіцянок, "усілякими хитрощами". Преконавшись у незмінності позиції Івана Виговського, Москва робить ставку на Юрія Хмельницького. 27 жовтня 1659-го в Переяславі його обирають гетьманом Лівобережної України.

×