Як стежили за часом у XVII ст.

Показали мініатюрні сонячні годинники створені німецькими та французькими майстрами у XVI - XVII ст.

Фото: facebook.com/SymbolonCenter

У мережі з'явились фото портативних сонячних годинників-диптихів XVI - XVII ст.

Великі прилади для стеження за часом за допомогою сонячних променів згадуються ще у давньоєгипетських записах за тисячоліття до початку нашої ери. В епоху середньовіччя у містах та монастирях розташовувались кам'яні стели з нерухомою стрілкою. З появою ратуш із великими механічними годинниками у містах зникла потреба проектування сонячних годинників. Проте мініатюрні прилади могли виручити там, звідки верхівку ратуші видно не було.

Портативні годинники з'явилися у пізньому середньовіччі завдяки поєднанню сонячних годинників із компасом. Вдосконалені у XVII ст. вони стали практичнішими, пише Центр середньовічних і ранньомодерних студій.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Показали прикраси, якими багатії оздоблювали будинки у давнину

Багата колекція сонячних годинників-диптихів зберігається в Музеї історії науки в Оксворді у Великій Британії. Більшість із них створили німецькі майстри, проте деякі походять із Франції, Іспанії, Італії та, ймовірно, Фландрії.

Корпус годинників-диптихів виготовлений із слонової кістки, рідше з деревини, прикрашався сріблом. Фронтальна частина містить отвір, через який проходив сонячний промінь. Нерідко годинники мали розу вітрів, календарі свят, знаки зодіаку і навіть інструкцію з використання приладу. На іншій частині міститься компас.

Книги були одними з найдорожчих речей епохи середньовіччя. Зазвичай їх виготовляли у скрипторіях у монастирях. Писалися вручну. Цінність книги визначалася не лише кропітливою ручною працею спеціально навчених монахів, а й численними прикрасами на обкладинках. Золото, срібло, інкрустоване коштовне каміння, емаль і різьба по слоновій кістці й не тільки прикрашали їх.