95 років тому народився музикант, що поєднав звучання органа та скрипки

5 січня 1920 року у місті Брешія народився італійський піаніст-віртуоз Артуро Бенедетті Мікеланджелі (1920-1995).

Займатися музикою Артуро Бенедетті Мікеланджелі почав ще в 4 роки. Щоправда, грав на скрипці, мріючи стати скрипалем. Утім, у 10 років захворів на сухоти й змушений був "перекваліфікуватися" на фортепіано, адже чимало рухів, пов'язаних з грою на скрипці були йому протипоказані. Але саме скрипка й орган ("Кажучи про мій звук, - зауважує він, - треба говорити не про фортепіано, а про поєднання органа і скрипки"), за його зізнанням, допомогли йому знайти власний неповторний метод.

"Бездоганність – це слово, яке я ніколи не розумів. Бездоганність означає обмеженість, замкнене коло. Інша справа – еволюція. Але найголовніше – повага до автора. Це не означає, що треба копіювати ноти і розмножувати ці копії своїм виконанням, але треба намагатися інтерпретувати авторські наміри, а не ставити його музику на службу своїм власним цілям… Головне для музиканта-виконавця – цілковите поєднання з думками і почуттями людини, котра створила музику. Я ніколи не граю для інших – тільки для самого себе і заради служіння композитору. Для мене не має значення, грати для публіки чи без неї. Коли я сідаю за клавіатуру, все навколо мене перестає існувати. Я думаю про те, що граю, про звук, який видобуваю, тому що це продукт розуму", - згадував Артуро Бенедетті Мікеланджелі.