3 лютого 1953 року вийшла друком книга французького океанографа Жака-Іва Кусто "Світ мовчання", його найзнаменитіша робота, в якій було науково-популярно викладено унікальні результати трирічного вивчення підводного світу. За мотивами книги в 1956 році вийшов документальний фільм, що здобув ряд престижних міжнародних кінонагород.

Кусто народився в 1910 році у французькому містечку Сент-Андре-де-Кубзак. Після закінчення морського училища в Бресті він служив на флоті на Середземному морі і саме в цей період почав свої підводні дослідження та фотографування морського світу. На той час єдиним способом занурення у воду на довгий період було використання спеціального шлангу, через який з поверхні подавалось повітря. У 1943 році Кусто за допомоги інженера Еміля Гагнана розробив і виготовив першу автономну систему дихання під водою, названу ним "акваланг." Згодом він сконструював фотокамеру для проведення підводних зйомок і у вільний від служби час займався зануренням на недоступні до того часу глибини для вивчення морської фауни та флори і решток затонулих кораблів.

У 1948 році Кусто опублікував свою першу книгу "18 метрів під водою", і під її враженням в 1950 році англійський меценат лорд Гіннесс придбав для Кусто старий британський тралер, котрий він переобладнав у океанографічне судно, назване "Каліпсо."

Свої нові морські спостереження і враження Кусто опублікував у книзі "Світ мовчання", написаній разом з Фредеріком Дюма. Книга вийшла друком 3 лютого 1953 року і зразу стала настільки популярною, що Кусто з режисером Луї Малле вирішили її екранізувати. Робота над фільмом тривала три роки, і в 1956 році відбулась її світова прем'єра. Кіноверсія "Світу мовчання", в якій розповідалось про невідоме досі підводне життя тропічних риб, китів та інших морських істот, виграла "Оскар" в категорії "Кращий документальний фільм" і Золоту пальмову гілку на Каннському кінофестивалі.

Після такого грандіозного успіху Кусто звільнився з флоту і повністю присвятив себе океанографії. Він запросив на борт "Каліпсо" геологів, археологів, зоологів та інших спеціалістів і разом з ними здійснив численні підводні екскурсії у морях практично по всьому світу.

Свої враження він виклав у книгах "Живе море" (1963), "Три пригоди: Галапагоси, Тітікака і Голубі діри" (1973) і "Жак Кусто: світ без сонця" (1985), зняв декілька документальних і науково-популярних фільмів, що стали класикою жанру.

×