Англійський письменник Вальтер Скотт 1823-го опублікував роман "Квентін Дорвард" — про Францію ХV ст. "Після живописного, але прозаїчного роману Вальтера Скотта залишається ще створити роман в іншому жанрі, витонченіший і більш закінчений, — писав 21-річний Віктор Гюґо в журналі "Французька муза". — Це має бути водночас і роман, і драма, і епопея. Звісно, живописний, поетичний, дійсний".

Гюґо взявся вивчати середньовічний Париж. Зацікавився першим вікарієм головного храму міста, собору Паризької Богоматері — абатом Еґже. Він був автором містичних творів, які церква згодом визнала єретичними. Еґже став прототипом одного з головних героїв майбутнього роману письменника. Й ось 5 червня 1830-го він укладає договір із видавцем Ґосленом: до 30 грудня має написати роман, інакше виплатить великий штраф.

Перші рядки роману Гюґо написав 25 червня 1830 року. Та через два дні в Парижі вибухла революція. Вона зупинила письменника на шостій сторінці. Гюґо покидає свою квартиру, де за вікном ішли бої, і переселяється до тестя на спокійнішу вулицю. При цьому втрачає зошит із попередніми записами. Видавець з огляду на цю обставину дав письменникові останню відстрочку — до 1 лютого 1931 року.

"Треба було встигнути вчасно, — згадувала дружина Гюґо Адель. — Він купив собі пляшку чорнила й величезну куфайку із сірої вовни, в якій тонув із голови до п'ят. Зачинив на ключ свою кімнату, щоб не піддатися спокусі вийти на вулицю, і ввійшов у свій роман, як у в'язницю. Відтепер він покидав свій робочий стіл тільки для їжі та сну. Єдиною розвагою була годинна післяобідня бесіда з друзями, які приходили його провідати. Їм він читав іноді написане за день".

Гюґо писав, навіть не відчуваючи холоду: у грудні працював із відчиненими вікнами. Пляшка чорнила, яку письменник придбав першого дня роботи, закінчувалася. Останній рядок роману Віктор Гюґо написав останньою краплею чорнила. Був день 14 січня 1831 року.

Роман "Собор Паризької Богоматері" вийшов у світ 16 березня 1831-го. До кінця року він витримав сім видань — так читачі вподобали середньовічну оповідь про драматичне кохання дзвонаря-горбуна Квазімодо і священика Клода Фролло до танцівниці-циганки Есмеральди. Це був перший історичний роман французькою мовою.

×