"Переход Смелы во владение графини Бобринской составил эпоху в развитии того местечка, так как он послужил к выгоде не только жителей его, но и всего Черкасского уезда", — писав місцевий краєзнавець у другій половині XIX ст.
1821 року Сміла та довколишні села стали власністю дружини графа Олексія Бобринського — Софії, у дівоцтві Самойлової. Побралися вони, коли їй було 17 років. Мали трьох синів — Володимира, Льва й Олександра.
Граф Олексій Бобринський замолоду служив у гусарському полку. Згодом обіймав цивільні посади, зокрема в міністерстві фінансів.
— В особі Олексія Олексійовича поєднується блискуча освіченість, висока культура, уроджене вільнодумство, неприхований патріотизм, талант і невичерпний дух дослідника, — відгукується про графа російський поет князь Петро В"яземський.
Бобринський захоплювався фізичними і хімічними дослідами, механікою. Був членом 11 наукових товариств. Його нову конструкцію плуга на Всесвітній виставці в Парижі відзначають медаллю. Захоплюється фотографією та квітами. За свої знімки одержує дипломи на виставках у Європі. Пише книгу про вирощування квітів і виводить власний сорт троянд.
У чині ротмістра Олексій Бобринський йде у відставку й 1828 року перебирається до родового маєтку Михайлівське під Тулою. Графа турбує, що цукор до Росії везуть із Європи. 1820-го за кілограм дають 4 крб. — скільки тоді коштує корова. І він починає займатися цукроварінням. Самотужки опановує технологію виготовлення цукру з буряків й у Михайлівському будує цукровий завод. За кордоном купує новітнє обладнання. Та російські ранні морози не дають бурякам визріти. Граф перевозить завод на південь. Волами й кіньми обладнання доставляють до Сміли Київської губернії. 1838-го граф Бобринський будує у Смілі цукровий і пивоварний заводи, зводить механічні майстерні. Іноді не соромиться стояти біля станка як працівник.
1845-го населення Сміли збільшується вдвічі. За наступне десятиріччя Бобринський будує цукроварні в Капітанівці, Балаклії, Яблунівці та Грушківці. Запускає механічний завод та головний завод із переробки цукру-піску на рафінад.
На його підприємствах працює 2500 робітників. Щорічно там виготовляють продукції на мільйон карбованців. Із заводів Бобринського на споживчий ринок щороку йде 250 тис. пудів цукру. Ціни на нього по всій Росії падають. Граф Олексій Бобринський стає першим підприємцем-цукрозаводчиком в імперії. Його заводи за потужністю встановлених там парових машин перевершують підприємства Москви.
1842 року граф Бобринський будує найбільшу лікарню в повіті — на 100 ліжок. Щороку на її утримання виділяє 10 тис. крб. сріблом. За свої гроші садить у Смілі дерева, встановлює вуличні гасові ліхтарі, прокладає на дорогах міста бруківку. 1859-го зводить Покровську церкву, що стоїть донині. А через п"ять років відкриває парафіяльну школу при рафінадному заводі. Усіх громадські установи утримує за свій кошт. Графиня Бобринська засновує театр.
На Смілянщині граф Бобринський захоплюється й лісівництвом. Вкладає кошти в охорону та відновлення Черкаського бору. Організовує штучні посадки дуба та хвойних порід дерев. Ліси на його землях нагадують парки.
1866-го помирає графиня Софія Бобринська. Через два роки — 4 жовтня 1868-го — не стає і графа. Смілянським маєтком далі керують його сини — спочатку Володимир, згодом Лев. У місті брати відкривають бібліотеку, технічні класи для технологів-цукроварів. Будують квартири для службовців. На заводах установлюють восьмигодинний робочий день.
Лев Бобринський 1908 року будує чоловічу гімназію, наступного — жіночу. Усі заводи, головну контору, лікарні телефонізують. У маєтках графа його коштом діє 37 навчальних закладів. У Смілі працюють 23 фабрики й заводи.
1912 року здоров"я Льва Олексійовича погіршилося. Маєтком керує його племінник — Георгій Олександрович — останній власник Сміли. 1913-го він добудовує лікарню. У ній — 22 корпуси, електричне освітлення, водонапірна башта, каналізація.
1917 рік розвіяв представників роду Бобринських по світу. А збудовані ними цукровий та машинобудівний заводи, лікарня, технікум харчової промисловості, залізнична станція стоять у Смілі й досі. Збереглася й горіхова алея, посаджена старим графом.
1762 року імператриця Катерина II таємно народила позашлюбного сина Олексія від свого фаворита Григорія Орлова. Повивальна бабка обгорнула хлопчика бобровим хутром. Звідти й дали йому прізвище — Бобринський. Цариця слідкувала за вихованням дитини. А на 13-річчя подарувала йому маєток у Тульській губернії.
Олексій Бобринський закінчив кадетський корпус. Подорожував Європою. 1800-го у шлюбі з Анною Унґерн-Штернберґ у нього народився син Олексій — розбудовувач Сміли. Згодом на світ з"являються ще два сини й донька. Павло I, наступник Катерини, жалує своєму братові титул графа і чин генерал-майора.
4 
35413
Коментарі