"Нарешті він прислав мені коробочку з обручкою" - Софі Лорен проплакала весь медовий місяць

 

У невеличкій кімнаті мерії одного мексиканського міста перед столом реєстрації шлюбів 17 вересня 1957 року стояли двоє схожих один на одного кучерявих чоловіки.

— Карло Понті, ви погоджуєтеся взяти шлюб? — запитує реєстратор в одного з них — у чорному строгому костюмі.

— Так.

— А ви, Софі Лорен, згодні вийти заміж? — незворушно цікавиться в іншого — у білому костюмі.

— Так, — відповідає чоловік.

Це було весілля за дорученням. Чоловіки представляли справжніх молодят, знайомими яких були, — кінопродюсера 44-річного Карло Понті та акторку 22-річну Софі Лорен. Вони в той час були в США. Софі стояла перед вівтарем у мереживній білосніжній сукні: знімали весільну сцену для стрічки "Будинок на воді". Лорен теж казала "так", але іншому чоловікові — акторові Кері Ґранту. Але якби не він, Софі ніколи не стала би дружиною Карло Понті.

Із продюсером вона крутила роман уже шість років. Коренастий низькорослий Понті був на 20 см нижчий від Лорен, яка мала 173 см зросту. Він зробив із провінціалки справжню даму й актрису. Із Софі він познайомився 1950-го на вечірці. Вона — позашлюбна донька актора-невдахи, яка в першому конкурсі краси в Мілані вийшла на сцену в сукні з рожевих штор і пофарбованих у біле черевиках. Отримавши в нагороду за друге місце 12 рулонів шпалер, скатертину, серветки, 3 тис. лір — $35, квиток до Рима, дівчина рвонула до столиці шукати роботу актриси.

Карло Понті запросив її на зйомки. Одразу запропонував укоротити ніс і схуднути, бо нібито в Софі заширокі стегна. Але вона відмовилася. Красуня повинна була змінити свою ходу. Вона мусила так погойдувати стегнами, ідучи вздовж ряду відчинених тумбочок, щоб їх дверцята захлопувалися. Понті велів їй читати Оноре де Бальзака, Стендаля, Льва Толстого й Антона Чехова. А за два роки вигадав Софі Шиколоне нове прізвище — Лорен, і дав велику роль у стрічці "Африка над морями". А далі добився, щоб із Лорен постійно підписували контракти на зйомки.

"Карло любив мене і підтримував, я знала про це, — пише Софі Лорен у мемуарах. — Моє почуття до нього теж зростало". Але він був одруженим, батьком двох дітей і полишати дружину поки що не хотів. Софі, щоб досягти свого, пішла ва-банк, затуманивши голову партнерові по фільмах — Кері Ґранту. Той присилав їй величезні букети квітів, водив вечеряти, зрештою освідчився. Понті злякався — він повірив, що втрачає кохану. "І ось нарешті він прислав мені маленьку коробочку, в якій була обручка", — пише Лорен далі. Але Ватикан не давав розлучень — в Італії їх дозволять тільки в 1970-х. Адвокати продюсера зрештою порадили йому розлучитися в Мексиці, де все було ліберальніше, і там же взяти шлюб із Софі Лорен. Щоб не їхати туди, оформили шлюб за дорученням. Та через кілька днів прибіг стурбований Понті:

— Мила, у мене погана новина. Ватикан не визнає мого розлучення в Мексиці.

— Я більше не винесу цього, — забилася в істериці актриса. — Я чекала цього шість років! Я вб'ю тебе. Я хочу заміж, я хочу родину, дитину!

— Знаю, кохана, — притулив її Карло, — теж цього хочу, я придумаю щось.

В Італії католицька церква називали дії подружжя незаконними юридично і недійсними перед Богом. Понті та Лорен відлучили від причастя. Навіть домогосподарки підписували петиції, вимагаючи від уряду покарати грішників і двоєженців. Їм за італійським законодавством загрожував арешт. Подружжя поселилося у Швейцарії. Весь медовий місяць Софі проплакала.

1959-го Лорен і Понті оголосили, що анулювали мексиканський шлюб, і повернулися до Італії. Відтоді, хоч і жили разом, але винаймали апартаменти під вигаданими іменами й на всі світські заходи їздили окремо.

— Це було жахливе й дурне життя, але гра в поліцейських і злодіїв вносила хоч якесь пожвавлення. Ми нагадували двох коханців, які ховаються від ревнивого чоловіка, — згадує акторка.

Вони офіційно одружилися через сім років. Вихід знайшла дружина Понті, яка була юристом. Трійця поміняла італійське громадянство на французьке та оформила розлучення і шлюб.

Із дітьми в актриси теж довго не складалося. Вона пережила чотири викидні.

— Я маю все, про що тільки можна мріяти: вроду, люблячого чоловіка, розкішний дім, повно дорогоцінностей, мене знає весь світ, але в мене нема того, що хочу найбільше — дитини, — скаржилася Софі сестрі Марії. — Я на межі депресії.

Вона завагітніла вп'яте.

— Я відчуваю, що це знову станеться, — тривожилася. — Це завжди трапляється на третьому місці.

— Ні, усе буде гаразд, якщо ви виконуватиме мої вимоги, — казав лікар. — Усю вагітність ви проведете в ліжку. Про зйомки забудьте, з кімнати нікуди не виходити, щоб не нервувати. Телевізор не дивитися, не розмовляти по телефону, заткнути вуха ватою, щоб раптом не злякатися голосного крику чи звуку. Вставати з ліжка можна тільки тричі на день на годину.

Готель у Женеві, де жила під наглядом лікарів актриса, взяли в облогу журналісти. Вигадували різні історії. Приміром, що нібито з актрисою живе жінка, яка народить їй дитину за гроші. А прихильники завалювали квітами і листівками.

— Як ти там витримуєш цілі дні в ліжку, мила? Прислати тобі ще книг? — телефонував Понті — єдиний, із ким Софі могла розмовляти.

— Ну, ведмеді ж сплять півроку в барлозі, і я витримаю.

Під кінець вагітності з'ясувалося, що дитина перевернулася в утробі, треба робити кесарів розтин. Тож Софі Лорен вибрала дату народження сина сама — 29 грудня. Цього дня 1968-го їй виповнювалося 34. 12 років вона чекала появи малюка й ось він народився — Понті Карло-молодший. Мати нікого не підпускала до нього, персонал мав приходити в масках. На 50-й день лікарі майже виставили Софі за двері з клініки, бо та ніяк не хотіла її покидати. На честь довгоочікуваної події подружжя перерахувало $1 млн для заснування консультаційного центру лікареві, який допоміг Софі стати матір'ю. Бідних там і досі консультують безкоштовно. За чотири роки, знову після 9-місячної ізоляції, актриса народила сина Едуардо. Він стане режисером, у фільмі якого Лорен зіграє свою соту за рахунком роль. А його старшого брата чекатиме доля відомого диригента.

×