"Накрий мою головоньку сякою-такою ганчіркою, щоб не ходила дівкою"

 

— Покрова — празднік вельми великий й шанований. До Покрови усє роботи в полі вже добрий хазяїн закончить й усє позвозить до двору, бо як у нас кажуть "Хто сіє по Покрові, той не матимє що дать і корові", — розповідає 82-річна Ніна Марченко із села Конотоп Городнянського району Чернігівської області. — По Покрові то вже тулько оранка вдовина й сирітська, як уже мужики їх пожаліють й поможуть. Зато та справа боговгодна була і сьогодні є.

14 жовтня православні відзначають свято Покрови Пресвятої Богородиці й Пріснодіви Марії. За християнською легендою, у ІХ ст. столицю Візантійської імперії Константинополь оточили вороги. Жителі міста сховалися від нападників у храмі Пресвятої Богородиці, де зберігалася риза Діви Марії. Під час богослужіння святому Андрієві Юродивому та його учневі Епіфанію було видіння: Богородиця в супроводі Івана Христителя, Івана Богослова та хору святих ввійшла до храму. Зняла зі своєї голови покривало-омофор і розкинула його над тими, хто щиро молився в церкві. Після того вороги відступили.

На українських землях Покрову почали відзначати з середини ХІІ ст. Вона не входила до числа 12 великих християнських свят. Але перетворилася на важливий день для українців, поєднавши церковні традиції зі стародавніми землеробськими обрядами і вшануванням Великої Матері та захисників вітчизни.

— Покрова показує, яка буде зима: якщо вітер цього дня дме з півдня — тепла, із півночі — холодна, із заходу — мокра, зі сходу — малосніжна, — говорить Ніна Марченко. — Покрова обязательно покриє землю якщо не снігом, то листом. Якщо сніг випаде на Покрову, то скоро зійдє, не лижатеме усю зіму. Якщо буде сонце, то готуйся, що зіма буде тяжка і холодна.

На Чернігівщині до цього свята перев'язували солом'яним перевеслом фруктові дерева в садку. Вірили, що це сприятиме їхньому доброму врожаю наступного року й оберігатиме від шкідників.

Теплі дні після Покрови називають "бабиним літом". Жінки закінчують важку працю на полі, приступають до фізично легшої хатньої роботи. До цього склали приказку: "Як були жнива — баба нежива. Як прийшла Покрова, то баба жива-здорова".

Колись від Покрови жіноцтво починало прясти і ткати полотно, чесати вовну, шити й вишивати. Також приступали до шаткування і складання на зиму капусти. На Чернігівщині до сьогодні зберігають старовинний рецепт квашених яблук.

— Треба взяти зимові, такіє твєрді яблука і в бочці перекласти їх тертим гарбузом. Додати солі й гілки смородини, — ділиться рецептом сусідка Ніни Марченко 79-річна Лідія Грабовець. — Яблука тоді такі будуть хрумкі, смачнючі й лежатимуть до весни.

Робити це радить до Покрови, бо після — "вже треба день знать й не кожний може вибрать". Вибирають другу фазу зростаючого місяця, враховують жіночий або чоловічий день тижня. Пильнують, щоб у селі не було небіжчика й похорону, "бо все квашення порозлазиться й будуть сопляки тягнутися".

В українській народній культурі свято Покрови вважали важливим перехідним моментом як у природі, так і в особистому житті людини. Щоб забезпечити здоров'я й успіх у справах на ціле півріччя, дотримувалися правил і вдавалися до ритуальних дій.

— До Покрови викідаєм зєлєнь троєшную на двур паліть, шо од грому всеньке літо стояла на покуті. Нада побілить знадвора хату, покрасити і стіни, і оконніци. Це ж шоб усю зиму до весни хатка стояла охайнінька, — каже Лідія Грабовець. — У хаті тоже гадітса поприбірать, памазать, обязатєльно пєчку, припічок червоною глиною підводити для краси.

На Покрову обставляли хату солом'яними в'язками, снопами кукурудзиння, соняшничиння або очерету. При цьому треба було примовляти: "Матінка Божа Покровонька покрий хатку теплом, а нас добром". Щоб забезпечити в хаті тепло протягом усієї зими, жінки вдавалися до магічних дій. У ніч перед Покровою радили двічі добре витопити в печі, а закриваючи заслінку, при цьому пришіптувати: "Заганяю тепло в хату, дай Боже не замерзати".

— Покрова покриває своєю благодаттю, хто в цей празник жениться. То вельми добре як свадьба на Покрову, бо Матір Божа бере тих молодих під свою руку, — розповідає Ніна Марченко. — Така є прикмета, що тоді молоді житимуть дружно, в хаті все вестиметься, в сім'ї будуть порядки й достатки.

Вірять, що дівчата можуть цього дня випросити гарного жениха. Для цього ставлять свічки перед іконою Покрови Пресвятої Богородиці й звертаються до неї із молитвою: "Свята Покровонько, накрий мою головоньку сякою-такою ганчіркою, щоб не ходила дівкою".

Покровська церква провалилася під землю

Своєю покровителькою й заступницею Святу Покрову вважали запорізькі козаки. Заснування Січі козаки пов'язували із проведінням Богородиці, за народними переказами. На її честь у центрі форпосту обов'язково будували Покровську церкву. В ній золотом сяяв напис: "Молим, покрий нас чесним Твоїм покровом і ізбав нас от всякого зла".

На свято Покрови щорічно відбувалися вибори нового отамана. Залишаючи Січ 1775-го, козаки взяли ікону "Покров Богородиці", тричі обнесли навколо церкви й з нею рушили за Дунай. За наказом імператриці Катерини ІІ, їхні володіння мали розорити московські солдати. Та церкву вони знищити не змогли. За легендою, вона провалилася під землю — "вся як була — з дзвіницею і хрестом, так і пірнула в безодню".

Шанували Святу Покрову бандуристи та лірники. І нині кобзарі дотримуються усталених протягом віків традицій. Вважають Покрову своїм цеховим святом. Щороку збираються цього дня біля Свято-Покровської церкви на київському Подолі. Проводять матуру — прослуховування молодих виконавців, прийняття їх до цеху та надання права на кобзарювання.

Бандурист Тарас Компаніченко вважає, що саме від Покрови кобзарі починали ходити по хатах.

×