26 вересня 1575 року іспанці Міґель де Сервантес та його брат Родріґо поверталися на батьківщину. За плечима обидва мали п"ять років військової служби та героїчну Лепантську битву з турками. Раптом на морі здійнявся буревій. Галера "Сонце", на якій вони подорожували, ледь не потонула. А на підході до Барселони її захопили пірати. Серед полонених на розбійничих галерах опинилися й Міґель із Родріґо. Через декілька днів їх привезли до Алжиру й продали у рабство.

Міґель став власністю одного з найжорстокіших піратів на прізвисько Кульгавий. Він знайшов у Сервантеса рекомендаційні листи до короля Філіпа ІІ. Це й врятувало йому життя, бо на війні він був тяжко поранений у руку і як робітник нічого не вартував. Пірат подумав, що до нього потрапив багатий вельможа. Він перепродав полоненика правителеві Алжиру Гассану-паші, а той зажадав 500 золотих дукатів викупу.

Таких грошей ані Сервантес, ані його родина не мали. Старий батько-лікар Родріґо де Сервантес знайшов лише 300 дукатів. Цього вистачило лише на викуп молодшого сина. Тоді сестри Андреа та Магдалена пожертвували своє придане. У червні 1579 року родина передала монахам-тринітаріям, які їхали до Алжиру, ще 300 дукатів. Та грошей знову не вистачило. Паша вирішив везти своїх рабів до Константинополя. Тоді ченці позичили потрібну суму в іспанських купців, які торгували в Алжирі. І в останню мить Сервантеса було врятовано.

27 вересня 1580 року Міґель нарешті повернувся додому. Він сподівався, що за бойові заслуги йому дадуть бодай невелику пенсію. Та про нього просто забули. Родині докучали кредитори, батько оглухнув і не міг більше працювати. Аби розрахуватися з боргами, Сервантес був змушений повернутися до війська. Прослужив декілька років, але від злиднів так і не врятувався. На початку 1584-го він кидає службу й осідає у Мадриді.

Якось Міґель завітав там до таверни й познайомився з її гарненькою господинею на ім"я Ана Франка.

У 16 років вона вийшла заміж за комерсанта Алонсо Родріґеса. Згодом подружжя відкрило таверну, що стала улюбленим місцем мадридських літераторів та акторів. Сервантес сподобався 20-річній жінці. Вони стали коханцями, й невдовзі Ана завагітніла. За два місяці до народження дитини Міґель виїжджає з Мадрида, аби відвідати вдову свого приятеля у місті Есківіасі. Та познайомила його зі своєю сусідкою Каталіною де Саласар-і-Паласьос. 19-річна дівчина була гарненькою, вміла читати й писати, до того ж мала непогане придане. 37-річний Міґель одружується з Каталіною. Сервантес отримав дім в Есківіасі, декілька виноградників, курей з курчатами та 400 дукатів. Придане його дещо розчарувало: сподівався отримати більше. А за місяць до того в Мадриді Ана Франка народила дівчинку Ісабель. Алонсо ні про що не здогадувався і вважав її своєю донькою.

Каталіна палко кохала чоловіка, але згодом зрозуміла, що вони з Сервантесом занадто різні люди. Міґель усе життя подорожував і не хотів решту провести у провінційному містечку. Каталіна також мала змиритися з існуванням Ісабель. Після смерті Ани Франки та її чоловіка Сервантес вирішив удочерити дівчинку. Каталіна не заперечувала, адже своїх дітей вона Міґелеві так і не народила.

Сервантес отримав дім, декілька виноградників, курей з курчатами та 400 дукатів. Придане його розчарувало

Окрім родини, він продовжував піклуватися про батьків і сестер. Грошей постійно бракувало. Сервантес перебивався випадковими заробітками. 1588-го він нарешті знайшов постійну роботу — став комісаром в Андалусії й мав відповідати за закупівлю пшениці, ячменю та оливкової олії для іспанського флоту, який готувався напасти на Англію. Якось Міґель припустився помилки у звіті. Його звинуватили у крадіжці казенних грошей і заарештували на якийсь час.

1597-го він став збирачем податків у Гранаді. Якось привіз одному банкірові велику суму, щоб той передав її до Мадрида. Банкір забрав гроші й оголосив себе банкротом. Сервантеса знову звинуватили у крадіжці й кинули до в"язниці у Севільї. Саме там він і розпочав писати свого "Дон Кіхота", який згодом прославить його на весь світ.

Судді дали спокій Сервантесові 1602-го. Батьки вже давно померли, а брат загинув. Міґель залишився єдиним чоловіком у родині.

На руках — п"ять жінок: дві сестри, Каталіна, Ісабель та племінниця Констанца. Невдовзі донька Сервантеса виходить заміж, а за рік народжує дівчинку. А ще через рік помирає її чоловік. Родина Сервантесів переїжджає до Мадрида.

У житті Ісабель з"являється благодійник — 50-річний Хуан де Урбіна. Він служив секретарем у герцога де Савойя, був жонатий і мав дорослу доньку. Його родина саме була в Італії, і Хуан вирішив "подбати" про молоду вдову. Ісабель стала його коханкою. Урбіна винайняв для неї дім неподалік від свого. Їхні стосунки були нетривалими. До чоловіка повернулися дружина з донькою, а Ісабель він вирішив видати заміж. 8 вересня 1608 року вона обвінчалася з королівським нотаріусом Луїсом де Моліною. Хуан дав за коханкою чимале придане — 10 тис. дукатів.

Тим часом сестри та дружина Сервантеса вирішили присвятити себе Богу. 1609 року вони йдуть у монастир. Перед тим Каталіна написала заповіт, за яким усе майно родини Паласьос переходило до її брата Франсіско. Чоловікові вона залишила лише одяг, меблі та два клапті землі.

Через три роки у ченці йде й сам Сервантес. 22 квітня 1616-го він помирає. За звичаєм ордену його поховали у чернечій рясі.

Каталіна пережила Міґеля на 10 років. Після його смерті вона заповіла покласти себе поряд із чоловіком.

1547, 29 вересня — народився в містечку Алькале-де-Інарес у родині збіднілого ідальго — дворянина Родріґо де Сервантеса Сааведри, який заробляв на життя лікарською практикою
1569–1570 — служить секретарем папського нунція у Римі
1576–1580 — перебуває в полоні в Алжирі
1584 — знайомиться з Аною Франкою де Рохас. Народжується донька Ісабель. Одружується з Каталіною де Саласар-і-Паласьос
1605 — виходить перша частина "Дон Кіхота"
1613 — стає послушником чернечого ордену
1616, 22 квітня — помер, похований у монастирі тринітаріїв у Мадриді

×