Луї де Фюнеса сини не любили за жадібність

 

Малий Луї де Фюнес не мав потягу до шкільної науки. Зате як ніхто копіював учителів. Товариші лопалися зо сміху, а бешкетника з криками виставляли за двері.

Карлос Луїс де Фюнес де Ґаларца народився 31 липня 1914-го. Він був нащадком давнього португальського роду. Однак дворянський титул нічим у житті не поміг бідному хлопцеві. Після школи він улаштувався до швейної майстерні. Однак швидко зненавидів директора та його улюбленицю канарку. Пташка діяла Луїсові на нерви. Тож він став жбурляти в неї шпильки та голки. Через тиждень розлючений господар вигнав працівника геть. Потім хлопець вилетів із фотоательє, де випадково влаштував пожежу. Недовго затримався й у капелюшному салоні: надивившись Чаплінових витівок, він вилив на управляючого жбан води. Луїс де Фюнес був і чистильником взуття, декоратором вітрин, бляхарем, комівояжером, кушніром.

Від Другої світової юнака врятувала... призовна комісія: Луї мав усього 164 см зросту, й на війну його не взяли. Хлопець влаштувався до кінотеатру піаністом. Крутили здебільшого комедії, й саме тоді Луї вирішив стати коміком. 1941 року він закінчив акторські курси. Спочатку працював декоратором у театрі, а потім перейшов у статисти. 1943-го де Фюнес закохався в онуку письменника Ґі де Мопассана Жаннін. Вони стали зустрічатися, й незабаром Луї запропонував дівчині одружитися. Незважаючи на протести родини, Жаннін погодилася. Вони побралися 22 вересня того ж року. А незабаром дружина народила Луї синів Олів"є та Патрика.

Де Фюнесові виповнилося 30. Заробіток був невеликий. Родина ледь зводила кінці з кінцями. Значних ролей не давали, тільки епізодичні. Його не помічали. Луї почав комплексувати, вважав себе невдахою, часто впадав у депресію. Коли нарешті режисери звернули увагу на Луї де Фюнеса, той уже встиг зіграти в 75 фільмах. Після картини "Не пійманий — не злодій" прокинувся знаменитим.

Лише тоді посипалися запрошення на головні ролі. 1964-го з"являється "Жандарм із Сан-Тропе". За ним ще п"ять фільмів про пригоди кумедного бригадира Крюшо. А в трилогії про Фантомаса його дотепний комісар Жюв потіснив навіть самого Жана Маре. 1968-го де Фюнеса визнають найкращим актором Франції. Стрічки з ним "Роззява" та "Велика прогулянка" стають найкасовішими. Кожна картина приносить йому 2,5 млн франків. Таких гонорарів не отримував навіть Ален Делон.

Я сумую сам у своїй кімнаті

Та, навіть ставши мільйонером, Луї особисто перевіряв усі рахунки. Харчі купував тільки на дешевих ринках і не уникав нагоди поторгувався. А ще постійно носив при собі в"язку ключів від усіляких шаф, дверей та шухляд: боявся, аби в нього чогось не вкрали. Синів дратувала така його жадібність.

— Якось він змусив мене обміняти куплені спортивні черевики на дешевші. Мовляв, ці задорогі, — згадував Олів"є. — Він ніколи не вітав зі святами мою матір і нічого не дарував їй на річницю весілля і дні народження.

У березні 1975-го де Фюнес переніс два інфаркти і надовго зник з екранів. Про нього поволі забувають, перестають запрошувати зніматися.

Луї хотів, щоб обидва сини робили акторську кар"єру. Олів"є знявся у шести фільмах, але зрештою вирішив стати пілотом. Батько влаштовував страшні скандали.

Патрик теж не піддався і пішов учитися на лікаря.

Луї де Фюнес продав паризьку квартиру й переїхав до замку під Нантом. Захопився розведенням троянд, рибалив і почав писати мемуари. Його нечасто бачили на людях. Актор не любив ресторанів і богемних тусовок.

— У мене мало друзів. — зізнавався він.

Незабаром режисер Клод Зіді запросив Луї зніматися у фільмі "Крильце або стегенце". Той відмовлявся, та Зіді наполягав. Зрештою комік дав згоду. На зйомках він заспокоївся й передумав іти з кіно. 1979-го Луї екранізував мольєрівську п"єсу "Скупий", де зіграв головну роль. За цю картину його нагородили престижною французькою премією "Сезар".

Помер Луї де Фюнес на 70-му році життя 27 січня 1983-го. Того вечора в нього боліло серце.

— Мабуть, десь грип підхопив, — сказав він дружині. А потім додав: — Я сумую сам у своїй кімнаті…

Це були його останні слова.

×