Масляна, Масниця-ласиця, Сирниця, Запусти, Пущення — так в Україні називають останній тиждень перед Великим постом. Цього року вона починається 3 березня й триватиме до 9-го. Як і європейський карнавал, це свято багате на жарти й сміх. За язичницьких часів цього тижня проводжали зиму, а сміх нібито мав силу посприяти весняному відродженню природи, вплинути на майбутній урожай і розмноження всього живого.
Протягом Масляної їздили селом на конях, прикрашених різнокольоровими стьожками й дзвіночками. Каталися на каруселях-"хургалах", спускалися з гір на санках. Увесь тиждень ходили одне до одного в гості. Молоді подружжя з хлібом відвідували тестя й тещу. Ті у свою чергу пригощали їх млинцями. Жінки збиралися до рідні, кумів й сусідів на гостину.
— Зойдуться жонки по сусєдству: так — сьогоднє в тебе гуляєм, завтра у мене, потом пойдьом до іншої сусєдкі, — розповідає 56-річна Антоніна Куліш із села Сусли Новоград-Волинського р-ну на Житомирщині. — Це — обязатєльно жонкі празнували. Казалі, як не поспєваєш, не поп"єш і не потанцуєш, то й молоко будє пропадаті, а масло горкнуті й черві по смєтанє ходіті.
Якщо господиня не танцюватиме на Масниці, то не відбігає корова або буде неврожай на капусту. А "щоб прядиво вродило дрібненько", дрібно пританцьовувати закаблуками, довгий льон — намагалися якомога вище підстрибнути.
В останній день Масляної спалювали солом"яне опудало. За язичницьких часів воно символізувало зиму, що з настанням весни нібито помирала. На пагорбах або на високому березі річки зі старих постолів, коробок, кошиків, коліс і хмизу накладали багаття — "гріли землю".
— У нас через село йшла річечка, — згадує Ніна Шага, 72 роки, із села Превар Овруцького району на Житомирщині. — Ото хлопці й дівчата позбіраютса на цій стороні й на тій. Хлопци роблять диби. Вирубують палки вєлікіє. Тут сук і отак от примєрно од земліє сук, і вони вилазять на тиє диби, ставлять ноги і йде через ту греблю на ту сторону. Де вода бистро іде, да впав у ту воду, да обмок. Да регочуть, сміятса. Ми співаєм тут, а тиє там спієвают. Тиє хлопци йдуть до нас, а наши хлопци йдуть туда. Весна, крига, хлопци пуойдуть, куль соломи вуозьмуть, кинули на ту крижину, запалили. Ще туди й полєно. Поплив по водіє той огонь — дуже гарно було. Це була радость така, шо це празник був!
Якщо господиня не танцюватиме, то не відбігає корова
Останній день Масниць — Заговини на піст, Прощенна неділя або Прощення. Цього дня треба одне в одного просити вибачення за заподіяні протягом року кривди й образи. Колись тричі промовляли: "Прости мене!". Той, до кого зверталися, мусив відповісти: "Бог простить!". Також ходили на кладовище та просили вибачення у небіжчиків, поминаючи їх сиром і горілкою. На спомин душі покійного наймали панахиди й роздавали гроші й харчі старцям.
Увечері треба було доїсти всі наїдки. Намагалися з"їсти якомога більше скоромного, бо опівночі вже починався Великодній піст. Відтепер співати дозволялося тільки набожних постових пісень, а дівчатам — веснянки.
Перший день посту називався Жилавий понеділок. Хазяйки готували гречаники із хроном, пекли з житнього борошна довгасті прісні коржі — жиляники або житники. Вони нібито наділяють силою і витривалістю на всі сім тижнів Великого посту. Готуючи жиляники для кожного члена сім"ї, хазяйка позначала їх соломинками. За тим, як вони випікалися, намагалася передбачити долю кожного нового року. Варили вівсяний кисіль, який називали "Журом". Господині випарювали горшки, щоб там не залишилося скорому. Чоловіки ходили до сусідів і родичів горілкою "полоскати зуби". Тому й існує інша назва першого дня посту — Полоскозуб.
3 
35413
Коментарі