"Чи є хтось у світі, хто вас переміг би?" — запитували в Івана Піддубного. — "Так, баби. Все життя вони мене, як дурака, кругом пальця обводять".
Іван Піддубний був шестиразовим чемпіоном світу з боротьби. Наприкінці 1939 року за здобутки "в деле развития советского спорта" його нагородили орденом Трудового червоного прапора і присвоїли звання заслуженого артиста РСФСР.
Родом він був з села Красенівка на межі теперішніх Черкащини та Полтавщини.
— У Піддубних була велика родина — троє сестер і троє братів. І все село було їхніми родичами. П"ята частина населення у Красенівці й досі носить прізвище Піддубний, — розповідає далекий нащадок спортсмена 48-річний Віктор Остроушко з селища Чорнухи на Полтавщині. — Навіть його сестру Мотрону боялися хлопці в селі. Але Іван усіх перевершив. Було тягнуть воли гарбу з тонною хліба, а колесо десь у яму попаде, то він підставить плечі й витягне воза. Міг легко пригнути до землі бика за роги. Кажуть, як у село приїжджали циркачі, Іван любив спостерігати за виступом борців. А тоді сам у батька почав проситися на арену. А той каже: "От як мене здолаєш, то йди куди хочеш". То Іван підхопив батька й кинув так, що той з дверима вилетів із хати.
За іншою версією, Іван закохався в доньку місцевого поміщика Олену Витяк. Але батько дівчини заборонив їй зустрічатися з бідняком і одружив із полтавським багатієм. Піддубний облишив усе і поїхав до Криму. Там працював вантажником у севастопольському порту — піднімав 100-кілограмові мішки. Якось у Феодосії вирішив помірятися силою з одним із циркових борців. Тоді він не вмів боротися за правилами й зазнав поразки. Та його взяли на роботу в цирк.
— У нього були феноменальні параметри — зріст 182 сантиметри, вага — 120 кілограмів, біцепси — 45 сантиметрів, а шия — 50, — веде далі Остроушко. — Директор цирку запропонував йому відпустити довгі вуса. Через кілька місяців вони стають модними. Хлопці намагаються носити такі вуса, як у Піддубного.
Кохана померла в нього на руках
Усі поєдинки Іван вигравав. В одному з цирків він закохався у повітряну гімнастку Марію Газмарову.
— Іван називав її Марусею, носив на руках, обливався потом, стежачи за всіма її виступами. Привозив до рідного села і просив у батьків благословення на одруження, — розказує Остроушко. — Наприкінці одного з виступів у Тбілісі під час виконання найнебезпечнішого трюку вона полетіла з купола додолу повз страхувальну сітку. Іван першим вибіг на арену, кохана померла в нього на руках.
Він кілька тижнів не виходив з готельного номера. Ні з ким не спілкувався, не їв і не пив. Хотів застрелитися з револьвера. Однак тоді йому принесли запрошення від Петербурзького атлетичного товариства на світовий чемпіонат з боротьби.
У французькій боротьбі, яку нині називають греко-римською, суперника треба покласти на обидві лопатки. Піддубний піднімав усіх своїх партнерів і перекидав через себе. На світовому чемпіонаті у столиці Франції Парижі 1905 року він здобуває 11 перемог. 12-ту сутичку програє.
— Останній суперник француз Рауль ле Буше постійно вислизав з його рук. Перед грою він намазав тіло оливковою олією, — говорить Остроушко. — А через два роки Іван поставив його рачки і протримав у цій позі більше 40 хвилин.
За один вихід на арену цирків Піддубному платили понад 100 рублів — удесятеро більше, ніж отримували інші борці. У 39 років Іван одружується з актрисою мандрівного театру Ніною Квітко-Хоменко. У рідному селі купує землю, кілька будинків і млинів. Дружина постійно повчала його етикету та манерам, дорікала, що не може з ним мати дітей. У перервах між гастролями Європою приїздив додому й віддавав дружині зароблене. Згодом вона втекла з білогвардійським офіцером.
У середині 1920-х Піддубний змагається у боротьбі без правил у США. Прожив там два роки й хотів повертатися назад.
— У них немає чорної редьки, та й оселедці не так пахнуть, — жартував.
До України його не відпустили — погрожували, шантажували, пропонували мільйони. А тоді підробили контракт — зняти з рахунків зароблені Піддубним півмільйона доларів міг лише громадянин США.
— Він міг залишитися багатієм в Америці або повернутися на батьківщину ні з чим. Вибрав друге, — зітхає Остроушко. — А вдома дізнається, що в Піддубних відібрали землю й усе майно. Родину оголосили куркулями й вислали до Казахстану.
Із початку 1930-х Іван Піддубний жив у місті Єйськ на Кубані, нині — Краснодарський край Росії. Коли йому видали паспорт нового зразка з прізвищем "Поддубний" і національністю "русский", усе виправив і віддав паспорт на переробку. Через кілька днів його заарештували. Слідчі НКВС допитували його кілька тижнів. Вимагали назвати номери рахунків в іноземних банках, в яких він тримає долари. Хотіли розстріляти, та за нього вступився високопоставлений чиновник.
1942 року Єйськ окупували німецькі війська. Піддубному було вже 70. Німці йому видавали по 5 кг м"яса на місяць і дали роботу в більярдній військового шпиталю.
— Вони грали в більярд, напивалися і починали битися. Тоді він брав за комір обох німецьких офіцерів, на прямих руках виносив на вулицю і зіштовхував лобами. Потім ті хвасталися, що їх викидав із клубу сам Піддубний, чемпіон світу, — усміхається Остроушко.
За рік його звинуватили у співпраці з окупантами. Тоді в місті почався голод. Хліб видавали за картками. "Я отримую 500 грамів хліба, прошу додати мені ще 200 грамів, і тоді я зможу існувати", — писав Піддубний в листах у Єйську міську раду і в Москву маршалові Ворошилову. Почав розпродувати нагороди.
Останні роки він доживав із дружиною Марією Машошиною.
— На імені Піддубного нині в Росії заробляють великі гроші, — каже Остроушко. — Його фото на упаковках молока, масла, сиру.
Іван Піддубний ніколи не пив спиртного й не курив. Під час підготовки до світового чемпіонату з боротьби в Парижі кожен ранок починав із зарядки. Потім був холодний душ, масаж, сніданок і година теоретичного вивчення правил боротьби та прийомів. Далі проти нього по черзі виходили три борці-любителі. Із першим боровся 20 хв., з другим — 30, із третім — 40. Потім 10–15 хв. бігав з 20-кілограмовими гантелями в руках. У вільні від тренувань дні його на 20 хв. садили у "докторський ящик" — парову ванну з температурою до 50 градусів. Затим приймав крижаний душ, а після нього закутувався у теплу ковдру. Вечорами прогулювався із двопудовою металевою палицею.
1871, 8 жовтня — Іван Піддубний народився у селі Красенівка, нині Чорнобаївського району Черкаської області
1898 — починає виступати в цирку як борець-професіонал, спершу в севастопольському, невдовзі — в київському. Протягом п"яти років гастролює з цирком всією Російською імперією
1905 — отримує звання чемпіона світу на першості в Парижі, загалом став шестиразовим чемпіоном світу
1920 — його дружина Ніна Квітко-Хоменко втекла з білогвардійським офіцером
1923 — одружується з торговкою бубликами Марією Мамошиною
1927 — перемагає у міжнародному конкурсі в США
1937 — "енкаведисти" вимагають назвати номери рахунків в іноземних банках, катують електропаяльником
1949, 8 серпня — помер після перелому стегна, похований у Єйську
1 
1
Коментарі