Буддійський священнослужитель Ісікава Іттей був приголомшений: його єдиний син Хадзіме, пестун і розумник, покинув гімназію, не довчившись півроку. Ще 5-річним він попросився до школи. Часто хворів, але вчився чудово. Односельці називали його "дитиною з божим даром". Сільську чотирирічку закінчив із відзнакою.
Для навчання у наступних трьох класах хлопця відрядили до столиці префектури — міста Моріока. Там він жив у материного брата. Потім успішно склав іспити до префектурної гімназії — для сільського хлопця це було значним досягненням. Батьки покладали на сина великі надії. І в гімназії він вражав викладачів розумом. Опанував англійську так, що почав читати англійську класику. Товаришував здебільшого зі старшокласниками. Якось один із них дав йому почитати журнал "Ранкова зоря", що його почало видавати в Токіо "Товариство нової поезії". Відтоді Ісікава Хадзіме став марити літературою й писати вірші.
У цей час він, 15-річний, закохався в тендітну милу сусідську дівчинку Хоріаї Сецуко. Віддавшись поезії, колишній найобдарованіший із учнів почав потроху пропускати уроки й отримувати не найкращі оцінки. Якось учитель піймав його на списуванні. За це могли виключити. Хадзіме вирішив сам кинути гімназію: годі вчитися — він стане письменником.
1905-го він одружується з Хоріаї Сецуко. Їхнє життя стало суцільним поневірянням. Молодому чоловікові без атестата чи диплома годі було знайти пристойну роботу. Незабаром Ісікаву вигнали з квартири, яку винаймав. Від голоду й холоду він тяжко захворів. Переляканий батько приїхав до Токіо й забрав сина із сім'єю додому.
Одужавши, Хадзіме повертається до літератури, бере собі псевдонім Такубоку (буквально — "клюйдерево", тобто "дятел"). Пише безліч віршів, повістей, критичних статей. Мотається з одного японського острова на інший, працює учителем, коректором, редактором. Живе то в столиці, то в провінції. Але його друкують мало. До того ж батько втрачає роботу: підтримуючи сина, він розпродав храмові священні згортки. Відтоді аж до смерті Хадзіме жив у злиднях.
Під час однієї із безсонних ночей Такубоку почав записувати у зошиті танка — японські п'ятивірші. Це були прості, невигадливі роздуми про його жебрацьке життя, спогади про щасливе дитинство. Ті вірші не були подібні до тих, які писав досі. Їх народжували відчай і бажання бодай десь сховатися від нього.
Жартуючи,
на спину матір підхопив,
але була вона така легка,
що я заплакав,
не ступивши й кроку.
За дві доби склав понад 200 п'ятивіршів. Приятель Ісікава Такубоку поет Вакаяма Бокусуй писав: "Іноді здається, що він, забувшись, розмовляє сам із собою, неначе переводить подих". Вірші тепер охоче беруть столичні часописи. Поет отримує роботу в газеті й журналі, перевозить до Токіо родину. Але її підточують сухоти. Помирають батьки, а потім маленький син.
Душа крижаніла —
і все одно до ранку
лишився я.
Дитини мертвої
шкіра мене зігрівала!
Невдовзі Такубоку і сам занедужав. Друга донька народилася через два місяці після його смерті. А за рік стала круглою сиротою — у травні 1913-го померла Сецуко.
1885, 28 жовтня — народився у селі Тамаяма префектури Івате на північному сході острова Хонсю. Справжнє ім'я — Хадзіме, тобто "первісток"
1887— сім'я переїхала до сусіднього села Сібутамі, яке стало для Хадзіме батьківщиною
1894 — вступає до гімназії в місті Моріока, захоплюється літературою
1901 — їде до Токіо, стає членом "Товариства нової поезії", публікує вірші в журналі "Ранкова зоря"
1903–1905 — уперше підписав свої твори псевдонімом Такубоку. Одружується, народжуються донька і син
1906 — повернувся в Сібутамі й улаштувався вчителем у рідній школі. Отримував 8 ієн на місяць. Цього не вистачало на родину. Батько поета, аби позбавити сім'ю зайвого рота, пішов із дому світ за очі, сподіваючись загинути з голоду десь під тином. Його знайшли й повернули додому
1910 — збірка п'ятивіршів "Жменя піску", за два роки, посмертно — "Сумні іграшки". Саме вони зробили Ісікава Такубоку найулюбленішим японським народним поетом. У багатьох містах країни стоять великі кам'яні брили з вирізьбленими рядками його віршів, які знає кожен японець
1912, 13 квітня — помер, похований у Токіо. Через два місяці народилася друга донька
2 
35413
Коментарі