Російський консул у французькому місті Ніцца Оскар Патон часто розповідав синові Євгену про своє минуле військового інженера-будівельника та мріяв, аби той пішов його слідами. Хлопця ж понад усе вабило мостобудування.

Восени 1888-го, 18-річним, він вступає на інженерне відділення Дрезденського політехнічного інституту. Німецькі студенти косо дивилися на свого російського однокурсника. Євген відмовлявся пиячити з ними в пивничках замість лекцій, битися на дуелях і залицятися до шинкарок.

— Черт с ними, — казав він. — Я здесь, чтобы учиться, а эти шелопаи пусть дырявят друг друга своими шпагами.

Закінчивши інститут, Патон залишається працювати там асистентом на кафедрі мостобудування. Щоб одержати роботу на батьківщині, мусить вступити на 5-й курс Петербурзького інституту інженерів шляхів сполучення й підтвердити свій диплом інженера. 1897-го його запрошують читати лекції до Московського інженерного училища шляхів сполучення, а 1904-го до Київського політехнічного інституту. Через 2 роки там йому пропонують очолити інженерний факультет. У цей час Патон проектує мости через Куру в Тбілісі, Рось у Корсуні, Тясмин у Звенигороді. До 1905-го він стає найкращим мостобудівником Російської імперії.

1916-го Євген Патон одружується із 31-річною учителькою Наталею Будде. Подружжя оселяється у професорській квартирі в садибі КПІ. Невдовзі з"являються на світ сини Володимир і Борис. Наталя залишає роботу й стає домогосподаркою. У революційні роки, попри холод і голод, Патон пише наукові праці, читає лекції студентам. Аби прогодувати родину, заводить біля будинку невеличкий город.

— Шестнадцать раз в Киеве менялись власти, — згадував він, — но ни я, ни моя семья не покидали город. Я ждал, пока смогу снова начать работать.

1929-го Патон починає займатися проблемами зварювання металів, створює в Києві зварювальну лабораторію. Невдовзі перетворює її на Інститут електрозварювання.

— Соседи тряслись, ожидая арестов, а отец считал: все это его не касается, — згадував син Володимир масові репресії 1930-х. — Он не интересовался политикой. Не помню, чтобы до войны даже газеты читал.

Родину Євгена Патона не чіпали. Зрештою, Микита Хрущов переконав Сталіна у великому значенні винаходів ученого для соціалістичного будівництва. За три місяці до війни Патонові присудили Сталінську премію за розробку методу автоматичного зварювання під шаром флюсу — спеціального зварювального матеріалу. Вона дозволила підвищити продуктивність процесу зварювання в 6–8 разів, поліпшити якість з"єднання, спростити працю зварника. В інституті звідусіль лунали привітання, а Євген Патон ходив пригнічений. Він вважав несправедливим, що обійшли інших учасників винаходу. Написав листа до голови Раднаркому СРСР В"ячеслава Молотова, вимагав справедливості. Коли ж одержав відмову, розділив преміальні 100 тис. крб і поклав на ощадкнижки колег. Собі не залишив нічого.

Не помню, чтобы до войны даже газеты читал

Із початком війни Інститут евакуювали на Урал, до Нижнього Тагілу. Там винахід ученого стали застосовувати при зварюванні артилерійських систем, авіабомб, реактивних снарядів для "катюш" і корпусів танків Т-34. Уперше в світі фахівці Патона впровадили найскладніше зварювання броні. Тепер при обстрілі бронебійними снарядами слабкі місця танків — шви — витримували.

Після війни Євген Патон повертається до мостобудування. 1949-го інститут завершує розробку автоматичного зварювання мостів не тільки в заводських умовах, але й при монтажних роботах. Міст складається з окремих конструкцій, блоків, які зварюють спочатку на металургійному заводі. Під час монтажу їх також зварюють між собою, а не прибивають одне до одного. Виходить суцільнозварний міст.

Співробітники зазвичай називали академіка Патона Папашею та Батею. Той вимагав дисципліни й самовіддачі не лише від підлеглих, але й від власних синів. Коли вони закінчили школу, обидва за порадою батька вступили до політехнічного. Борис завжди мріяв про науку. Після смерті батька очолив Інститут електрозварювання і до сьогодні очолює його. Із 1962-го й донині є президентом Академії наук України. А от Володимира батько вважав нехлюєм. Той був затятим мисливцем, колекціонував альбоми живопису, займався спортом. Якось Євген Патон навіть доставив до свого директорського кабінету його гоночний велосипед. Поставив на шафу і прикрив газетами.

— Нехай "хвости" в інституті ліквідує, а не гасає по велотреку!

Отримавши вищу освіту, Володимир і Борис прийшли працювати до батька. Із синами Патон жив у одній квартирі N21 на вул. Тимофіївській, 11 (нині Михайла Коцюбинського). Сам на роботу добирався автомобілем. Просторий американський "лінкольн" чорного кольору академікові подарував сам Микита Хрущов. У вітчизняних автомобілях Патону із його ростом під 1,90 м було затісно.

Сини ж на роботу їздили на трамваї. Коли приїжджали, батько вже стояв на порозі інституту із годинником у руці та слідкував, як хто приходить на роботу. Дратувався, коли хтось запізнювався. Ніколи не лаявся. Найстрашнішими словами в нього були: "Сапог нечищеный".

Останнім творінням Патона став найбільший у світі суцільнозварний міст без єдиної заклепки, завдовжки 1543 м — через Дніпро в Києві, на місці зруйнованого в роки війни. Проектуванням моста академік Патон керував, коли йому було вже 80 років. Автор понад 100 мостів не дожив до відкриття свого шедевру три місяці. Він помер 12 серпня 1953-го. Нову споруду було названо на його честь.

"Місток кохання" Євгена Патона замінили 1983-го

Улітку 1909-го Київська міська управа замовила Євгенові Патону проект пішохідного моста в Царському саду. У лютому наступного року міст уже був готовий. Важив він близько 30 т. Для зручності монтажу його встановлювали ще до пробивання Петровської алеї під ним — раніше там пролягала лише неглибока балка.

У місті нову споруду назвали "Місток кохання", бо його швидко уподобали закохані пари. Була й інша назва — "Чортів міст". Подейкували, ніби з нього через нещасливе кохання кинувся якийсь гімназист.

Із роками місток зносився. Київські архітектори вирішили не ремонтувати старих конструкцій, а установити нові, з надміцної сталі. У червні 1983-го стару споруду підняли краном і за кілька годин опустили на алею. Потім за два тижні на його місці змонтували новий міст.

1870, 5 березня — Євген Патон народився у французькому місті Ніцца в родині російського консула Оскара Патона
1896 — закінчує Петербурзький інститут інженерів шляхів сполучення, через 4 роки захищає дисертацію
1916 — одружується з Наталею Будде (1885–1971)
1917, 1918 — народжуються сини Володимир і Борис
1934 — засновує перший у світі Науково-дослідний інститут електрозварювання
1945 — обраний віце-президентом АН УРСР
1953, 12 серпня — помирає в Києві, похований на Байковому цвинтарі

×