Француз Анрі Жиффар здійснив перший політ на дирижаблі 1852 року. Від повітряної кулі дирижабль відрізняється тим, що має двигун. Завдяки йому він міг пересуватися незалежно від напрямку вітру.
13 листопада 1899 року інший француз, Сантос-Дюмон, облетів на дирижаблі Ейфелеву вежу в Парижі. Тоді це сприйняли за дивацтво. Проте невдовзі дирижабль став поширеним транспортним засобом. За його допомогою перевозили габаритні та масивні вантажі.
У США, Франції, Італії та Німеччині будували дирижаблі різних систем. М"які зберігали свою форму завдяки тиску газу зсередини й були невеликі. А напівтверді мали металічний поздовжній каркас, до якого знизу кріпилася гондола з двигунами. Усередині був прохід для людей. Перший проект великого вантажного дирижабля з металічним корпусом запропонував Костянтин Ціолковський у 1880-х.
Під час Першої світової війни німецька армія використовувала їх для розвідки. 1926 року норвезько-італійсько-американська експедиція на чолі з Амундсеном на дирижаблі "Норвегія" здійснила перший трансантарктичний переліт. А через два роки "Граф Цеппелін" із трьома посадками облетів навколо світу. За 20 днів він подолав понад 34 тис. км із середньою швидкістю близько 115 км/год.
У Радянському Союзі такі літальні апарати почали будували 1923-го. Згодом навіть створили спеціальну організацію, яка цим займалася — "Дирижаблестрой". Приземлення дирижабля було проблематичним. Зазвичай із нього скидали довгі канати, які прив"язували до нерухомих об"єктів на землі. Потім його заводили до великого ангара.
Через численні катастрофи наприкінці 1930-х будівництво дирижаблів згорнули.
2 
35413
Коментарі