— На сонце не можна пальцем показувати. На нього не можна плювати й проти сонця чоловікам забороняється мочитися, — каже 59-річна Людмила Березка із села Мала Мечетня Кривоозерського району Миколаївської області. — Тому що сонце — святе, чисте й праведне.
Слов'янські племена на території сучасної України були сонцепоклонниками. Шанували його як джерело світла й тепла, дарувальника життя всьому на Землі. У пантеоні давніх русичів сонячну природу мали божества Світовид, Хорс і Даждьбог.
По-особливому проводили дні сонцестояння та рівнодення. Осіннє рівнодення припадало на 23 вересня і відзначалося як визначне свято. Ним завершувався трудовий землеробський рік селянина, період росту рослин.
Залишки прадавніх культів до сьогодні зберігаються в українських віруваннях і звичаях. За одним із них, сонце — око боже, яке слідкує за всім, що відбувається на Землі. При ньому, як при божественній сутності, не можна сваритися, лаятися й грішити.
Напередодні осіннього рівнодення гасили всі вогні в селі. На сході сонця збиралися й добували новий тертям дерева. Розносили по хатах. Такому полум'ю приписували здатність захищати від злих сил і лікувати від усіх хвороб.
Із прийняттям християнства та впровадженням церковного календаря колишні ритуали, звичаї та вірування пов'язані з осіннім рівноденням, прикріпилися до православних свят, що відзначаються з 21 по 27 вересня.
— Осінь у нас починається з Другої Пречистої, — розповідає 77-річний Іван Міняйлик із села Тридуби Кривоозерського району на Миколаївщині. — У хороших хазяїв і в полі, і в городі уже весь урожай поприбирали. Намагаються закінчити озимі посіви. Пасічники починають утеплювати вулики на зиму й підгодовувати бджіл.
Різдво Богородиці — одне з 12 великих церковних свят православні відзначають 21 вересня. На Миколаївщині, Одещині, південному сході Вінниччини називають Другою Пречистою й Осенинами. По погоді цього дня дивляться, яка буде осінь.
— Осенини тому так називають, що всі пташки збираються й летять від нас. А як летить ключ журавлів, то так сумно курликають, ніби по-справжньому з тобою прощаються, — каже 83-річна Зінаїда Денисюк із сусіднього села Михалкове. — Цього дня строго запрєщається працювати, тільки празнувати і в гості ходити, Пригощатися, чим Бог послав.
— За моєї молодості припинялися гульки на вулиці, бо вже холодні були вечори. Дівчата на Федору відкривали новий сєзон вечорниць, — згадує Зінаїда Денисюк. — Ну я перший раз як ішла, то несла горщик із кашею. Так же ж старалася, щоб та каша вийшла вкусна, з маслом. Горщик у новий рушник загорнула, калиною обтикала. Дуже переживала.
24 вересня у православних святцях згадують преподобну Феодору Олександрійську (474–491). Вона зрадила чоловіка. Розкаялась і таємно пішла у чоловічий монастир. Ніхто не знав, що вона жінка. Донька ігумена намагалася звабити її. Отримавши відмову, втішилася з іншим коханцем. Від нього завагітніла. Народила дитину й принесла до монастиря. Звинуватила Феодору у зґвалтуванні.
Та взяла дитину, виховувала її в християнській традиції. Іще за життя вона уславилася чудесами. Вміла відводити посуху й повертати воду в джерела.
На Федори дівчата дізнавалися, чи підуть заміж цієї осені, звідки чекати старостів та який буде характер у молодого. В селі Глинськ Роменського району на Сумщині робили це в оригінальний спосіб — ходили трусити груші на вербі. Одна з дівчат бралася за дерево й намагалася розхитати.
— Що ти трусиш? — питали її.
— Груші! — відповідала.
— То не груші, то хлоп'ячі душі! — разом вигукували змовляння.
З натрушених із верби гілок і листочків готували чай. Ним напували хлопців, щоб вірно їх кохали. Це було важливо ще й тому, що розпочинали вечорами ходити селом старости. Відкривався великий весільний сезон, який тривав до початку різдвяного посту.
Зінаїда Денисюк каже, що до преподобної Феодори колись зверталися із молитвами про життєдайні для озимини осінні дощі.
— Якщо на Федори дощ, то наступного року буде гарний врожай, — говорить. — А ще їй молилися за здоров'я дітей. Вона сироток захищає, які їй свічечки ставлять і просять у неї допомоги.
До Другої Пречистої годилося зібрати з городу всю капусту. 25 вересня — на Сергія-капусника — приступали до гуртового шаткування.
— Її ж не тільки треба виростити, а й зберегти до весни, — каже сусідка Зінаїди Денисюк 73-річна Валентина Середа. — То жіночки зібралися, наприклад, сьогодні у мене. Гуртом нашаткували капусту, посолили. Додали хто яблучка, хто моркву. Поскладали в бочки. А завтра вся кумпанія у тебе збирається. Так же легше й веселіше, ніж самій марудуватися.
Такі капусники проводили, як правило, жінки одного кутка села. До них долучалися подруги, куми й найближчі родичі.
— Робота кипіла, бо співали, жартували, анекдоти розказували. Я примітила, якщо веселою кумпанією та в охотку, то капуста вдавалася солодка й до весни не пліснявіла.
У високосний рік осіннє рівнодення настає раніше
— Осіннє рівнодення зазвичай припадає на 23 вересня. А у високосний рік починається на 18 годин 11 хвилин і 14 секунд раніше, — розповідає 61-річний Анатолій Жохін, старший науковий співробітник Інституту теоретичної фізики Національної академії наук України. — 2020 рік — високосний, тому рівнодення відбудеться 22 вересня.
Це час, коли сонце у своєму видимому русі перетинає небесний екватор. Тривалість дня на всій Землі дорівнює тривалості ночі.
Анатолій Жохін каже, що насправді світловий день у час осіннього рівнодення на декілька хвилин довший, ніж ніч.
— Це тому, що початок дня визначають за появою над горизонтом не центру сонячного диска, а його краю, — говорить. — Саме це збільшує тривалість дня.
З цього моменту починається астрономічна осінь у Північній півкулі.
2 
35413
Коментарі