- Нехай живе найясніший цісар Франц Йосиф! - фраза, яку зробив крилатою солдат Швейк, у вересні 1880-го лунала від Львова до Чернівців.

Імператор Австро-Угорщини Франц Йосиф І утретє відвідав Королівство Галичини та Володимирії - коронний край своєї держави. Цісар - так місцеві змінили німецьке kaiser - востаннє тут був восени 1855-го.

Щоб якийсь фанатик не кинувся під локомотив імператорського потяга, його облаштували спеціальним пристроєм. Святково одягнені селяни з хоругвами в руках обліпили всі пагорби вздовж залізниці. У відчинені вікна кидали писані сільськими дяками петиції. Якийсь селянин тримав таку в одній руці, а в другій - шапку. Прикрашений квітами поїзд так його вразив, що закинув до вікна не папір, а головний убір.

101 постріл із гори Цитадель о дев'ятій ранку 11 вересня сповістив: імператор прибув на львівський вокзал. Франц Йосиф у генеральському мундирі вирушив до тріумфальної арки, встановленої за 500 м від вокзалу. Дорогою його карету ледь не перекинув натовп євреїв, які прорвали охорону й кинулися засвідчити монархові свою відданість. Міська сторожа мусила їх розганяти палицями. Її ланцюг ледь стримував охочих побачити живого імператора.

На будинках уздовж шляху кортежу вивісили прапори - австрійські жовто-чорні або галицькі червоно-сині. Українці прикрашали свої помешкання синьо-жовтими. Вікна оздобили квітами, портретами цісаря та його дружини, транспарантами. Щоб гасла не повторювалися, магістрат просив львів'ян попередньо узгоджувати текст у комітеті.

Жебраків вивезли з міста на таку відстань, щоб за три дні не встигли пішки повернутися назад.

Оглядати імператорський кортеж можна було з кількох трибун. Квитків вистачило не всім. Решта людей обліпили навколишні дерева й дахи будинків. Львівська Gazeta Narodowa розповіла про двох львів'ян - німця Фріца та єврея Гераца. Фріц мав одноповерховий будинок на вул. Городоцькій - якраз на шляху кортежу від вокзалу до центра міста:

- Пане Фріц, а зробіть мені ґречність, - ще за тиждень до приїзду монарха попросив Герац. - Коли цісар буде їхати через Городоцьку, дозвольте, аби я міг із вашого даху подивитися.

- Та ні, - відказав Фріц. - Дах старий. Я сам із дружиною та дітьми маю на ньому сидіти. А пан Герац такий товстий, що міг би собою мій дах завалити.

- Але ж комин моцний? - не заспокоювався Герац.

- Комин моцний.

- То дозвольте хоча б на комині.

- Добре, але не задарма.

Пане Фріц, та ви мене обдурили! Квитки на трибуну коштують дешевше, як місце на вашому комині. Віддайте гроші!

Зрештою, Герац виторгував місце на димарі. Ще й домовився, що Фріц поставить йому на вершку крісло. Минуло кілька днів, Герац знов у Фріца.

- Пане Фріц, та ви мене обдурили! Квитки на трибуну коштують дешевше, як місце на вашому комині. Віддайте гроші!

- То йдіть собі на трибуну!

Субота, цісарський потяг вже у Львові. Фріц із сім'єю всілися на даху. Герац  через горище навкарачки виліз на димаря. Фріц це помітив і швидко спустився донизу. Розпалив піч на кухні - і знову на дах - виглядати монарха. Герац відчуває, що робиться гаряче. Видно, як із комина йде дим. Але ж і цісаря побачити хоче. Обхоплює комин руками і виглядає на Городоцьку. Не витримує й падає на дах, а звідти на подвір'я. Неушкоджений, проте злий, біжить до поліції. Та арештувала Фріца - за те, що заважав громадянинові привітати свого цісаря.

Увечері на Губернаторських валах біля будинку намісництва - нинішньої облдержадміністрації - відбувся прийом. Хор із 450 співаків виконав дві кантати на честь імператора - польською й українською. Останню поклав на музику, близьку до народної, Анатоль Вахнянин.

- В українській кантаті було чути спів не одного хору, а цілих мільйонів. Тим перевершив він польську. Не дивно, що після української кантати пролунали окрики на честь цісаря з небаченим ентузіазмом, - випинали груди українці.

У місті влаштували святкову ілюмінацію: засвітили тисячі гасових ламп, а на горі Високий Замок палали бочки зі смолою.

- Здалеку виглядало, що Львів повторив долю Содому й Гоморри, - іронізував дехто з очевидців.

Франца Йосифа обслуговував особистий кухмістер граф Кінський. Список продуктів заздалегідь надіслали з Відня. Окрім того, щодня поїзд зі столиці імперії привозив нові прибори для монаршої кухні й мінеральну воду з Шенбруна. Меню ж друкували у Львові - в українській друкарні імені Тараса Шевченка.

- За цісарським столом усі місця мусять бути зайняті, - переповідав учасник обіду в будинку намісництва. - Тож якби запрошений не міг прибути, мусив ще вранці повідомити канцелярію. На столі лежать список страв французькою, музична програма німецькою та картка з іменами сусідів по столу. Гостя попереджають, що під час обіду не можна голосно розмовляти чи проголошувати тостів. Потім швидко ведуть до великої зали. Усі вишиковуються вряд, хто де може. Цісар, не звертаючи ні на кого уваги, прямує через відчинені лакеями двері до обідньої зали. Там сідає на чолі підкови, якою виставлені столи. Тоді вже гості без жодного шелесту займають місця, вказані їм перед цим.

На двох гостей призначений один лакей. Страви міняли так швидко, що присутні не встигали їсти.

- Із закінченням обіду цісар іде геть, а всі поспішають за ним для відбуття короткої бесіди. Біля входу до своєї кімнати цісар затримується - гості в цей час вже повинні стояти півколом. При бесіді цісар не омине нікого. Підходить до кожного по порядку й каже кілька слів. Після відповіді, яка має бути дуже короткою, йде до наступного. Під час бесіди не можна рушити з місця. Лише коли цісар вклониться й відійде, всі можуть розходитися.

У неділю ввечері в міській ратуші влаштували бал. Запрошено 1700 осіб. Цісар прибув о 20.15 у супроводі дружини галицького намісника графині Потоцької під музику австрійського гімну. Одягнений в уніформу полковника уланів. Оркестр заграв полонез, а за 5 хв. - мазурку. Танцювали 32 пари. Танцмейстер так захопився кружлянням, що ненароком зачепив цісаря плечем.

- Пардон! - вибачився й продовжив танець.

Цісар промовчав. Але чи не вперше за історію балів не попросив, щоб йому представили танцмейстера.

Після мазурки знов "коротка бесіда" - спілкування імператора з гостями. Говорили, що Франц Йосиф пам'ятав багатьох співрозмовників ще зі свого попереднього візиту. Бувало, із деким продовжував розмову на тему, якої торкався з ним чверть століття потому. Через годину імператор залишив бал. Більшість гостей також пішли геть. Решта рушили на другий поверх - там пригощали шампанським.

Наступного дня відбувся прийом в Українському народному домі. Франц Йосиф завів розмову з якоюсь пані Шепарович. Розпитав її про родину, подарував перстень із діамантом, а на один із компліментів відповів українською:

- Дякую, - чим викликав фурор серед присутніх.

15 вересня цісар рушив до Чернівців. Потяг на кілька хвилин зупинявся в Бібрці, Галичі та Станіславі - нинішньому Івано-Франківську. На станціях його зустрічали депутації місцевих урядників. Гостеві вручали хліб і сіль. Промови зазвичай були одноманітними, як-от:

- Прийми вирази найвищої вдячності, відданої вірності та приязні, які від імені зібраних тут жителів складаємо до ніг твоїх, найясніший пане, - вітав цісаря Іполит Чайковський, президент повітової ради Бібрки.

Гаряче зичимо, щоб ваша цісарська милість у наступні роки над нами щасливо панувала

- Гаряче зичимо, щоб ваша цісарська милість у наступні роки над нами щасливо панувала, - звертався до гостя бурмістр Галича Пшемиський.

- Що не можемо приймати вашу цісарську милість в нашому місті, нехай принаймні на цьому місці у всій глибині наших сердець озоветься: нехай живе наш найясніший цісар і король! Многая літа! - говорив Гнат Камінський, бурмістр Станіслава.

Цісар відповідав німецькою або французькою.

У Коломиї Франц Йосиф зійшов з поїзда й рушив у кареті до етнографічної виставки. Його супроводжували триста гуцулів верхи на конях. Під музику трембіт, цимбалів і скрипок перед монархом з'явилися дві весільні процесії - із Криворівні та Косова. Піднесли цісареві коровай, а молодята попросили благословення. Цісар подарував обом парам по 50 дукатів - одна монета містила 3,4 г золота. А потім попросив затанцювати перед ним.

На виставці імператор придбав кахляну піч, глиняні ліхтарі й горщики для вазонів. Дирекція подарувала йому гуцульський топірець. Потім поїхав до господарської виставки. Проте пробув там менш як 5 хв. У Чернівцях - столиці Буковини - пробув три дні, а потім вирушив до Дрогобича.

18 вересня в Бориславі імператор оглядав копальні нафти й земляного воску. Останнім галицьким містом, у якому затримався на ніч, став Самбір. Звідти 19-го Франц Йосиф надіслав листа намісникові Галичини графові Потоцькому: "Дорогий графе! З найглибшою радістю бачив я докази милості та вірної прив'язаності до мене і мого дому. З великим задоволенням споглядав не менш щире бажання розвитку моральних і матеріальних інтересів краю і ретельного виконання обов'язку перед троном і монархією. Прийміть мої найкращі імператорські побажання для цього вдячного краю і його відданих жителів".

Карету Йосифа ІІ з болота витягали волами

1773 - через рік після приєднання Галичини до Австрії сюди навідався імператор Йосиф ІІ. Карета цісаря застряла в багні в центрі Львова - біля міської ратуші. Гостя мусили нести до магістрату на руках, а карету з баюри витягали кілька пар волів.

1851 - перший візит до Львова Франца Йосифа. Кульмінацією гостини став прийом на Пісковій горі - теперішньому Високому Замку. Перед цісарем зіграли мазурське й гуцульське весілля. Після цього він оглядав святково освітлене місто з тераси кав'ярні. Бургомістр попросив у монарха дозволу назвати цю вершину його іменем. Франц Йосиф погодився, про що львів'ян сповістили 21 пострілом із гармат.

1894 - під патронатом Франца Йосифа в Стрийському парку на околиці Львова проходила Галицька крайова виставка. Восени цісар на шість днів зупинився в місті. Щодня відвідував виставкові павільйони. Зокрема спустився в штучну нафтову копальню, де поспілкувався з винахідником бурильного методу видобутку нафти канадцем МакГарві. А в палаці мистецтв придбав дві картини й одну статую.

1903 - останній цісарський візит до Галичини: біля Городка Франц Йосиф спостерігав за військовими маневрами.

Цісар пережив чотирьох спадкоємців

Франц Йосиф правив Австрійською (із 1867-го - Австро-Угорською) імперією 68 років. Імператором став наприкінці 1848-го. Країну тоді охопила революція. Цісар Фердинанд І відмовився від трону. А оскільки дітей він не мав, наступником став його 18-річний племінник Франц Йосиф.

Через шість років імператор одружився з принцесою Баварською Амалією Євгенією Єлизаветою. Лагідно кликав її Сісі, так почали називати імператрицю і її піддані. У подружжя було три доньки, а 21 серпня 1958-го народився син - спадкоємець престолу Рудольф. Проте сімейне життя в пари не ладилося. Єлизавета майже не бачилася з імператором. 1885 року той завів коханку - актрису Катарину Шратт. 10 вересня 1898-го в Женеві Сісі зарізав напилком італійський анархіст Луїджі Луккені.

Рудольф прожив 31 рік. 1889-го він наклав на себе руки в замку Мейєрлінґ. Перед цим застрелив свою коханку баронесу Марію фон Вечеру. За тридцять років до цього в Мексиці розстріляли молодшого брата імператора Максиміліана. Тепер у разі смерті Франца Йосифа трон мав би посісти його наймолодший брат ерцгерцог Карл Людвіґ. Той помер 19 травня 1896-го у віці 66 років. Наступним спадкоємцем корони був син Карла Людвіґа ерцгерцог Франц Фердинанд. 28 червня 1914 року в боснійській столиці Сараєво його застрелив сербський терорист Гаврило Принцип. Убивство стало приводом до початку Першої світової війни.

Франц Йосиф помер від запалення легенів 21 листопада 1916 року. Імператором став онук Карла Людвіґа Карл І. Він пробув на троні менш як два роки - із завершенням Першої світової війни 12 листопада 1918-го Австро-Угорська імперія перестала існувати.

На наших отців тут землі, королю галицький, вітай!

Тобі з преданости й любви плете вінець народ і край.

Тут наші горі і поля веселі всі, Ти к нам прибув,

К Тобі зорить руська земля, бо Ти на ню не призабув.

Гости між нами, днесь гости,

Тут вірність, щирість з правотов,

Права народні нам святі

Охорони Твоєй руков.

Таку кантату тогочасним галицьким "язичієм" виконав хор співаків з усього краю 11 вересня 1880 року під час концерту на честь візиту Франца Йосифа до Львова

×