Життя кожного чоловіка поділяється на три періоди: коли він вірить у Діда Мороза, коли він не вірить у Діда Мороза й коли він – Дід Мороз. Такий анекдот знайшов у мережі днями. Третій період у мене поки що не настав. А ось перший, як і в більшості радянських дітей, затягнувся років до 5–6. Навіть тоді, коли проти існування бородатого старця, що розносить подарунки дітям, у мене були незаперечні факти, я продовжував наївно вірити: усе це – банальні випадковості.
Однолітки не мали вибору новорічних розваг. Хлопчиків одягали винятково Зайчиками, дівчатка були Сніжинками. На цьому знімку з дитсадка, зробленого 1987-го в Луцьку, мені 3 роки. Є ще одне фото того дня. У центрі сидять Дід Мороз зі Снігуронькою, навколо – дев'ятеро Зайчиків і вісім Сніжинок.
Мій костюм сучасною мовою назвали б "мажорним". Мама позичала його в однокурсниці. Це був "натуральний зайчик", прикрашений бісером і срібним "дощиком". Решта дітей обходилися саморобними картонними вушками, обшитими білою тканиною, і хвостиками, що кріпилися до шортів. Кілька наступних років цього ж "зайчика" брали для своїх дітей мамині знайомі.
У 1990-х з'явилися нові костюми: Мушкетери, Міккі Мауси, Динозаври. Товаришеві купили костюм ніндзі – суцільний чорний комбінезон із вирізом для очей. Він одразу став улюбленцем новорічної тусівки. До Діда Мороза ці діти ставилися вже без належної пошани. Дехто навіть влаштовував скандали, бо йому випав "не той" подарунок.
А нещодавно знайшов фото з минулорічного ранку доньки однокласниці. Зайчиків і Сніжинок там лише декілька. Зате є Ґаррі Поттер, Шрек, Губка Боб, Фіксики. Виглядає красиво. Але не певен, що в Діда Мороза хтось із них вірить. Попри це, народжений у СРСР новорічний персонаж, уперто щороку приходить до українських дітей.
2 
35413
Коментарі